Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»
Можливо, якби не ця постійна готовність бігти попереду паровоза, Сергій Аксьонов не зробив би такої чудової кар'єри при дворі Володимира Путіна і досі залишався б пересічним кримським «гопником» із депутатським мандатом. Але спритність – це найважливіша радянська якість, і її кримський Квіслінг виявляє із завидною завзятістю.
Кожен керівник російського регіону бачив шаленість, із якою Путін сприйняв знищення російського бомбардувальника в небі над Туреччиною. Реакція російського керівництва на емоції першої особи була передбачуваною – розрив зв'язків із Туреччиною, економічні санкції проти країни, яка відмовилась запроваджувати санкції проти Росії навіть після анексії Криму і війни на Донбасі, істерія в медіа, відмова від туризму... Зрозуміло, що в якійсь Тюменській області подібні заходи підтримати не дуже складно – нафтовики можуть прожити і без турецьких курортів, і без турецьких товарів. Але Крим!
Туреччина була однією з останніх ниток, які пов'язували кримчан із зовнішнім світом і робили життя на окупованому півострові не таким убогим
Коли в темному, позбавленому світла, води, мобільного зв'язку, інтернету, тепер уже і газу, Криму голова окупаційної адміністрації гордо відштовхує останню руку, готову до співпраці – це навіть не самостріл. Це – безумство і недалекоглядність. Але саме завдяки такому безумству і недалекоглядності Аксьонов є головою Криму. Для Криму зв'язки з Туреччиною були стратегічно важливими. Ця країна намагалась не загострювати стосунків із Росією – навіть через Крим. І тому турецькі судна, всупереч усіляким нормам міжнародного судноплавства, заходили в порти анексованого півострова. Перша спроба організації міжнародного авіарейсу з захопленого окупантами аеропорту Сімферополя теж була до Туреччини – нехай і з проміжною посадкою в Росії. Словом, Туреччина була однією з останніх ниток, які пов'язували кримчан із зовнішнім світом і робили життя на окупованому півострові не таким убогим. Але Аксьонов із насолодою вистрілив у власну ногу і став копирсатися в рані. Він заборонив те, що Туреччина мала б давно заборонити сама – поромні рейси, постачання продуктів, участь бізнесу в економіці анексованого півострова. Аксьонов допоміг Туреччині приєднатись до цивілізованого світу. Але він, начебто, відповідає не за Туреччину, а за Крим?
Путін у своєму бурхливому шаленстві його оцінить.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
