Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»
Сімферополь – Як відомо, в Криму розробляється стратегія розвитку на 2016-2026 роки. Зрозуміло, що з перших же днів роботи маститі (за кримськими мірками – авт.) «експерти» потрапили в глухий кут. Тому «голова» Криму Сергій Аксьонов, окрім робочої групи залучив до роботи й «експертно-консультативну раду». Але і це, мабуть, не допомагає, адже один з експертів вже вважає, що «республіка потребує радників федерального рівня, здатних сформулювати філософію перетворень, які відбуваються на півострові». Втім, жодний із цих заходів ситуацію не врятує.
І ось чому. Перед кримськими «стратегами» постали як мінімум три перешкоди, які вони не в змозі подолати.
Стратегія невизнаної території неможлива
Що може становити стратегію для невизнаної території? Звичайно – заходи з її визнання. Зараз Москва і «влада» в Криму все виразніше розуміє, що визнання Криму у складі Росії неможливе
Перешкода перша – неможливість стратегічного планування невизнаної території. Питання для школяра – що може становити стратегію для невизнаної території? Звичайно – заходи з її визнання. Зараз Москва і «влада» в Криму все виразніше розуміє, що визнання Криму у складі Росії неможливе, тому про таку стратегію ніхто і не замислювався. Спорадичні заходи типу «завезення» в Крим представників правих партій Італії, Японії, французьких депутатів і «пил в очі» підкупленим маститим журналістам світових видань, які, приїхавши, обіцяють «розповісти правду», але потім зникають безслідно, не рахуються. Це не стратегія і навіть не порятунок, це жалюгідні спроби злодія виправдатися і довести, що це не він заліз у кишеню сусіда.
Тому кримські «стратеги» навіть мети такої не ставлять. Здається, що кримські «експерти», які роблять вигляд, що вони серйозно займаються стратегією, навіть не чули про існування в Росії закону «Про стратегічне планування в Російській Федерації», і тому виходять з чого попало, але тільки не з нього. Як підкреслює політолог і член експертної ради Андрій Мальгін, «у розробці стратегії соціально-економічного розвитку Криму на 2016-2026 роки необхідно окремо виділити період інтеграції в Росію». Як бачимо, мета – лише інтеграція.
Сам Аксьонов розуміє стратегію так: «Вся стратегія – це покладені на папір думки про те, куди держава в першу чергу має інвестувати кошти, де буде найбільша віддача за короткий проміжок часу». Як видно, залучення інвесторів для Аксьонова – нерозв'язне завдання, і він хоче перекласти його на інших. Але інвестування, навіть якби воно було можливим, – це теж не стратегія.
Інтеграція в Росію – це не стратегія, це лише перехідний період, до того ж в оцінці його кримська «влада» вже зробила багато помилок, намагаючись штучно його прискорити
Звідси дві проблеми. Інтеграція в Росію – це не стратегія, це лише перехідний період, до того ж в оцінці його кримська «влада» вже зробила багато помилок, намагаючись штучно його прискорити. Але навіть ця мета помилкова, тому що Крим, окрім сплеску викривлено зрозумілого «патріотизму», приніс Росії великий головний біль, і на перевірку виходить, що до 2014 року Росія в цілому, і кожен з росіян, могли користуватися Кримом куди успішніше, ніж після анексії. Це розумів після закінчення війни Микита Хрущов, який виявився більш просунутим стратегом, ніж нинішні російські політики, і тому він інтегрував Крим не в Росію, а в Україну, що принесло успіх і Росії, і Україні, і Криму.
Але ж і часи були інші, жодних міжнародних санкцій тоді не було. А стратегія в умовах санкцій неможлива з тієї простої причини, що до їх припинення умови життя Криму будуть визначатися не самим Кримом, а зовнішніми чинниками. Будуть причини – санкції посилять, і прощавай всяка «стратегія», але зняті вони будуть тільки після того, як Росія визнає анексію помилкою своїх політиків, заплатить репарації, покарає винних і передасть Крим назад Україні. Але тоді його стратегія вже буде не справою Росії.
Безперспективне планування
Перешкода друга – саме помилкове розуміння стратегії, яке відрізняє кримських «експертів». Те, що вони збираються «легко написати» (Мальгін: «Для експертів не складно розробити стратегію розвитку» – авт.) буде зовсім не стратегія, а, швидше за все, середньої руки план можливого розвитку. Говорить про це, по-перше, сильно скорочений як для стратегії термін майбутнього проекту, який збираються розробляти чомусь на 2016-2026 роки. Стратегії зазвичай складаються не менше, ніж на 20 років, але так далеко в Криму зараз навіть бояться заглядати.
Завдання розробки стратегії Криму, сьогодні нездійсненне в принципі, здається Андрію Мальгіну настільки простим і легким завданням тому, що найбільше, що зробить команда «експертів» – це перепише колишню «стратегію», розроблену ще донецькими за наказом Василя Джарти. І це буде не стратегія, а передбачення декількох (насправді нездійсненних – авт.) рубежів: довести випуск промислової продукції до такої-то цифри, відвідування Криму туристами – до таких-то мільйонів... Вона передбачатиме врожайність сільгоспкультур, продуктивність тварин, кількість дитячих садкі, і щось ще. Це зовсім не стратегія.
До речі, вже озвучена Володимиром Константиновим цифра в 20 мільйонів російських туристів на рік явно нереальна. По-перше, кримська інфраструктура (транспорт, об'єкти харчування, проживання, лікування, а також прийому туристів) з такою цифрою не впораються, і розрахунки її розвитку на цю цифру ще ніхто не проводив. По-друге, Росія в добровільному порядку цифру в 20 мільйонів туристів у Крим не згенерує. Її можна буде створити тільки штучно, направивши до Криму всі туристичні резерви від Камчатки і Сахаліну до Калінінграда і Петербурга. Але це буде на шкоду іншим регіонам Росії та на шкоду самим туристам.
Путін позбавив Росію всякої стратегії
Перешкода третя – неможливість створення працездатної стратегії в самій Росії. Якщо немає загальноросійської стратегії, то як вона може бути створена в Криму?
Виявляється, доручення Криму почати розробку стратегії зроблене тому, що в самій Росії уряд зайнявся розробкою «Стратегії соціально-економічного розвитку Російської Федерації до 2030 року» (Зверніть увагу на розбіжність термінів у Москві та Криму – авт.). Паралельно з цим активізувалася експертна дискусія. Скрізь і всюди тепер обговорюють стратегію. Відбулися Гайдарівські читання, Диспут-клуб Асоціації незалежних центрів економічного аналізу (АНЦЕА), круглий стіл у Мінекономрозвитку.
Жодна з раніше розроблених у Росії стратегій не виконана, плани й означені пріоритети прямо суперечать економічній практиці, а закон «Про стратегічне планування» не працює
Дискусії тривають, хоча кожен учасник, мабуть, розуміє, що вони всі безплідні з кількох причин. По-перше, як уже з'ясувалося, жодна з раніше розроблених у Росії стратегій не виконана, плани й означені пріоритети прямо суперечать економічній практиці, а закон «Про стратегічне планування» не працює. Навіщо ж розробляти новий?
Була у Росії «Стратегія-2020», її доповнили травневими указами президента в 2012-му році. Сам Володимир Путін на останній «прямій лінії» говорив, що вона є «головним орієнтиром». Але! «Стратегія існує, всіма схвалена, але не реалізується, – пояснив Овсій Гурвич, голова Економічної експертної групи, під час дискусії в АНЦЕА. – Наприклад, вона передбачає, що за 2008-2020 роки обсяг ВВП країни зросте мінімум на 125 відсотків. А що в реальності? Якщо ми візьмемо факти на сьогоднішній день і об'єднаємо з прогнозом МВФ, то виявиться, що наше зростання складе менше 12 відсотків. Розбіжність не просто істотна, ця розбіжність на порядок – в 10 разів!»
По-друге, в Росії ні для кого не секрет, просто про це не говорять – всяких перспектив розвитку і всякої стратегії країну позбавив особисто президент Володимир Путін. У жодній стратегії не було анексії Криму і, звичайно, що плюси і мінуси, а тим більше витрати ніхто не прораховував. У жодній стратегії не було війни на Донбасі, в жодній стратегії не було війни в Сирії, ніяка стратегія не передбачала вбивчу гонку озброєнь, яку розв'язав президент без ради уряду чи інших органів. І тепер – після Криму, Донбасу, Сирії, в умовах санкцій, за умови катастрофічно дешевої нафти й експорту газу, що подешевшав і впав в обсязі, за умови розваленої фінансової системи і непередбачуваного падіння рубля (а що ще чекає країну – не знає і сам Путін – авт.) – як у таких умовах писати стратегію?
Всі розуміють, що реальна стратегія Росії, яка може бути виконана, може бути тільки одна – відмова від Криму, припинення війни на Донбасі, відмова від претензій на глобальне лідерство і від особистих президентських амбіцій, зміна принаймні президента, якщо не всієї правлячої еліти, припинення гонки озброєнь, припинення загроз усьому світу, налагодження ефективного міжнародного співробітництва на основі добросусідства і взаємної вигоди, і посилене вирішення внутрішніх проблем, глибоке реформування внутрішнього життя. Але за живого Путіна хто наважиться все це сказати?
Тому чим раніше в Криму усвідомлять, що стратегія розвитку Криму можлива тільки за тієї умови, якщо він буде частиною України, тим краще. Говорити про розвиток Криму в складі Росії, як бачимо, навіть смішно.
Артур Воронін, економічний оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
