Голосування в українському парламенті за документ, який надає рівні з усіма права на роботі для представників ЛГБТ-спільноти, засвідчив, що гомофобія в українському суспільстві і, зокрема, політиці, залишається. На цю тему звертають увагу західні ЗМІ. Світова преса також обговорює питання відносної стабілізації російської економіки, яка напряму залежить від цін на нафту, а також бажання країн Балтики з’єднати свої енергетичні системи з континентальною Європою.
Euobserver пише, що Верховна Рада України таки ухвалила документ, який гарантує трудові права ЛГБТ-спільноти. Видання наголошує, що ця норма була вимогою Брюсселя для отримання Україною безвізового режиму з ЄС.
Але суперечки, які передували ухваленню цього документа, свідчать, що для багатьох депутатів позитивне голосування було предметом торгу.
Euobserver зазначає, що Київ намагається зблизитись із Євросоюзом, зокрема, через страх перед Росією.
«Краще гей-парад на Хрещатику, ніж російські танки у центрі української столиці», – цитує Euobserver слова лідера фракції «Блок Петра Порошенка» Юрія Луценка.
12 листопада за поправки до Трудового кодексу України щодо забезпечення рівних з іншими прав для ЛГБТ-спільноти проголосували 234 з 450 депутатів українського парламенту, наголошує видання. Тоді як 5 листопада – 117, а 11-го – 207.
Противники ухвалення такого документа в Україні мотивували свою позицію тим, що права для ЛГБТ-спільноти спрямовані проти християнських цінностей, відзначає Euobserver.
«Спеціальний статус для сексуальної меншини є просто неприйнятним», – заявив народний депутат від «Народного фронту» Павло Унгурян.
Euobserver цитує інтерв’ю українського гей-активіста Максима Еріставі Gay Star News, який розповідає, що гомофобія в українському суспільстві і досі надзвичайно сильно вкорінена.
Журналісти Euobserver нагадують, що цього літа у Києві був зірваний невеличкий гей-парад.
Російська економіка, ймовірно, сягнула дна і почала дещо пожвавлюватися, пише видання Bloomberg. Дані за третій квартал, опубліковані 12 листопада, свідчать, що при нинішніх цінах на нафту вона знайшла для себе «нову норму». Проте, стабілізація в таких умовах є ненадійною. Ціна на нафту має дещо підвищитися, щоб у Росії не почався новий спад, наголошують журналісти Bloomberg. Якщо ціна нафти знизиться, то можна буде ставити хрест і на розрекламованих президентом Росії Володимиром Путіним соціальних програмах.
Причиною незначного поліпшення російської економіки стало збільшення видобутку енергоресурсів, пише видання. Є всі ознаки, що російська економіка не отримує поштовху до розвитку від імпортозаміщення, як це було після дефолту 1998 року, хоча Кремль розраховує на нього і навіть прагне прискорити заміну імпорту, запровадивши ембарго на постачання західного продовольства. Різке падіння курсу рубля просто змусило росіян менше витрачати, тому що ціни зросли на 16%.
Влада Росії не бачить інших джерел зростання економіки, окрім вуглеводнів, а відтак наразі, вперше від 2008 року, працює над однорічним бюджетом. Раніше у Росії розробляли бюджет на три роки. У цей бюджет закладені приблизно такі ж показники доходів і витрат, як і 2015 року, проте, Міністерство фінансів Росії застерігає, що з 13,7 трильйона рублів запланованих доходів до бюджету один трильйон може не надійти.
Bloomberg наголошує, що це пов’язано з нафтою. Бюджет Росії формували з розрахунку 50 доларів за барель марки Brent, яка є європейською контрольною точкою. Але зважаючи на те, що курс російського рубля припинили жорстко регулювати, він залежить від ціни нафти Brent. Але питання у тому, що Москва експортує не марку Brent, а іншу – Urals, яка 2015 року коштувала приблизно стільки ж, як і Brent, але тепер подешевшала майже на чотири долари за барель. Причиною може бути Саудівська Аравія, яка почала постачати нафту на традиційні російські ринки, такі як Польща і Швеція. Наступного року цінова різниця між марками Brent та Urals може ще збільшитися, якщо на ринки Європи піде нафта з Ірану.
Литовське видання Delfi інформує, що Вільнюс не планує купувати електроенергію з Островецької АЕС, яка будується у Білорусі, неподалік кордону з Литвою.
«Ми не збираємося адаптувати жодну інфраструктуру для цієї атомної станції і не збираємося закуповувати електроенергію з цієї атомної станції», – заявив литовський прем’єр-міністр Альгірдас Буткявічюс, якого цитує Delfi.
Литва і Білорусь входять до одного енергетичного кільця, яке об’єднує Росію, Латвію, Естонію, Литву й Білорусь. Але Литва й інші країни Балтії хочуть синхронізувати систему з континентальною Європою, проте, цей процес почнеться лише тоді, коли разом з Польщею Єврокомісія визначить технічні параметри, наголошують журналісти Delfi.
Білорусь планує вже наприкінці цього року доставити на майданчик Островецької АЕС перший вироблений у Росії реактор, який почне працювати 2018 року, а другий реактор – 2019-го.
Проте, як наголошує Delfi, литовські експерти сумніваються у безпеці цієї найдешевшої у світі АЕС. Міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічюс не зустрівся в четвер у Мінську з білоруським колегою, а запросив експертів цієї країни прибути до Литви і обговорити претензії міжнародних організацій, пов’язаних з будівництвом Островецької АЕС.
Оригінал матеріалу – на Радіо Свобода
