Влада більшості держав Центральної та Східної Європи стурбована ймовірністю нової, вже російської окупації їхніх країн. У зв'язку з агресивною політикою Кремля на пострадянському просторі та загостренням відносин із НАТО прагнення Москви є для Заходу досить очевидними.
Куди і якими політичними стежками веде Володимир Путін сучасну Росію?
Дотепер західні аналітики пропонували кілька моделей подальшого розвитку російської державності. Найкращим варіантом для Заходу була б «єльцинська» модель: прозахідно налаштована Росія, яка впроваджує демократичні реформи.
Початок третього терміну президентства Володимира Путіна поклав край надіям навіть найбільш оптимістично налаштованих політологів на те, що Росія знову прорубає «вікно в Європу»
Але початок третього терміну президентства Володимира Путіна поклав край надіям навіть найбільш оптимістично налаштованих політологів на те, що Росія знову прорубає «вікно в Європу».
Іншим варіантом могла би стати Росія за зразком Америки за часів президентства Рональда Рейгана. Мається на увазі система управління, за якою наголос робиться на стабільний економічний розвиток із метою створення бази для нарощування солідного оборонного потенціалу.
Свою військову міць Росія дійсно почала нарощувати. Але про якийсь стабільний розвиток економіки після введення Заходом санкцій і обвалу курсу рубля поки говорити не доводиться.
У результаті сьогоднішня Російська Федерація являє собою гібрид щонайменше двох моделей, вважають експерти.
Російська влада страждає на «синдромом обложеної фортеці» – роблять вигляд, що країна оточена «ворогами»
З одного боку, це вже згадана «рейганівська» Росія, з характерним для неї упором на мілітаризацію економіки. З іншого боку, російська влада страждає на «синдромом обложеної фортеці». Так аналітики умовно називають модель держави, лідери якої роблять вигляд, що країна оточена «ворогами», через що вона не здатна динамічно розвиватись.
Дійсно, сьогодні Кремлю вельми зручно списувати економічні труднощі на зовнішніх ворогів.
«Якщо послухати містера Путіна, то багато бід сучасної Росії – це справа рук західних спецслужб. Створюється враження, що Путін щиро вірить у те, що розвал Радянського Союзу теж був зрежисований на Заході, – вважає Стівен Пайфер, екс-посол США в Україні. – І хоча звинувачувати в усьому Захід було би помилковим, більшість росіян теж сприймає цю ідею як незаперечну істину».
Таким чином, у наявності пропагандистська кампанія, яка, за інтенсивністю, часом навіть перевершує пропаганду радянських часів. Ось із такою Росією нам доводиться зараз мати справу», – каже експерт.
У рейтингу найбільш процвітаючих країн світу, складеному британською фірмою Legatum Institute, Росія посідає непрестижне 58-е місце, опинившись між Узбекистаном і Монголією. Тому виникає питання: чи вистачить у Росії матеріальних, технічних і фінансових ресурсів у прагненні до військового паритету з Заходом?
Високотехнологічне обладнання Росія, в основному, не виробляє, а отримує з-за кордону. Зараз країна оновлює обладнання та системи, включно з військовими, які мали пройти модернізацію ще 10 і навіть 15 років тому.
Обвал світових цін на нафту означає, що кран, за яким до Росії йшов основний приплив іноземної валюти, в найближчий період буде перекритий
«Я б рекомендував подивитися на взаємопроникнення цих факторів: реальну ситуацію в економіці і реальну ситуацію в політиці, – говорить політолог Кліффорд Ґедді. – Росія не підходить чітко під якусь одну модель. Тому ми спостерігаємо прагнення Кремля до чогось на кшталт «рейганівської» Америки, тобто до Росії з сильною економікою і обороною, але з елементом «обложеної фортеці». У майбутньому можливий зсув і до нової моделі, причому в будь-якому напрямку».
За оцінками Міжнародного валютного фонду, Росія може втратити до 9% свого ВВП через введені щодо неї санкцій з боку США та ЄС. Обвал світових цін на нафту означає, що кран, за яким до Росії йшов основний приплив іноземної валюти, в найближчий період теж буде перекритий.
Звісно, Москва напевно знайде ресурси, щоб підтримувати «заморожений» конфлікт в Україні або зберігати військову присутність на Близькому Сході. Але на традиційні плани «наздогнати і перегнати Америку» у Кремля поки що просто не вистачить коштів.
