Рубрика «Погляд»
День народження Нємцова – поза всяким сумнівом, день, що має більший стосунок до справжньої Росії, ніж день народження Путіна. День народження Путіна – це обстріл Сирії з балістичних ракет, демонстрація того, що Росія дуже хотіла б бути Радянським Союзом і лякати своєю зброєю світ, який оточує цю країну. А день народження Нємцова – це спільний концерт Андрія Макаревича, групи «Океан Ельзи» та піаніста Андрія Гаврилова. Це доказ того, що є люди, які хотіли б, щоб Росія була не Радянським Союзом, а нормальною європейською країною. Країною, яка дружить зі своїми сусідами. Країною, політики якої викликають повагу, а не зневагу і ненависть.
Звичайно, такої Росії зараз немає. Якби вона була, Нємцов був би серед нас, а президентом Росії був би не Путін, а яка-небудь поважна людина. Можливо, той же Нємцов. Але Путіну вдалося підмінити Росію собою. І тепер у світі ця країна – її непередбачуваність, її війни, її злочини, її комплекси й страхи – ототожнюються саме з цією людиною. Сам образ Росії як країни практично знівельований. Є Путін. Є нафта. І є «геополітична катастрофа» – крах зловісного Радянського Союзу – і спроби Путіна подолати результати цієї катастрофи і відродити безглуздий «совок», нехай навіть ціною сотень тисяч людських життів – громадян сусідніх із Росією країн і самих росіян.
Тому так важливо, що всі ми разом пам’ятаємо про Бориса Нємцова. Як колись, у роки іншого російської ганьби намагалися пам’ятати про Олександра Герцена і не помічати божевільних російських імператорів і їхніх жадібних царедворців. А потім пам’ятали про героїв, які вийшли на Червону площу в день злочинної окупації Чехословаччини. Про Андрія Сахарова… У такій вдячній пам’яті – надія на майбутнє. Адже рано чи пізно путінський режим впаде. Можливо, назавжди зникне з політичної карти світу Російська Федерація. А Росія – залишиться. І буде існувати поруч зі своїми сусідами.
У нашій пам’яті про таких людей, як Нємцов – шанс для Росії і росіян покаятися і вибачитися за злочини своєї держави і бездушність свого суспільства.
Шанс згадати про честь ...
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода
