Іван Храпак – один із тих активістів, які працювали в Криму над розвитком громадянського суспільства. Одним із головних напрямів його діяльності було впровадження реального електронного урядування на всіх рівнях влади.
Уже створили відповідний сайт, багато чиновників і громадських активістів встигли пройти навчання на спеціалізованих тренінгах. Усе йшло непогано, поки в один прекрасний день міська влада Судака не попросить Івана звільнити його офіс, оскільки приміщення вподобало місцеве управління... СБУ. Іван перебрався до Києва, де його послуги консультанта в суспільно-політичних питаннях і політменеджера виявилися більш затребувані, ніж на півострові. Спеціально для Крим.Реалії активіст поділився своїми думками про рідний його серцю Крим.
– Іване, ви довгий час жили в Криму, просували проект «електронного уряду» Криму, чому він так і не отримав свого подальшого розвитку?
– Він не отримав свого подальшого розвитку через відсутність реальної політичної волі керівництва Криму та органів місцевого самоврядування. Оскільки відкритість, публічність і прозорість органів влади Автономної Республіки Крим не були пріоритетом за часів президентства Януковича. Так, декларативно всі підтримували, насправді – далі заяв про підтримку справа не йшла. Ми всі розуміємо, що система не була зацікавлена у зміні, оскільки орієнтувалась на корупційний ресурс як основний мотив походу у владу команди професіоналів, яка стала тепер «командою переможців».
– Ви як функціонер однієї з проєвропейських партій опікувались виборною кампанією в Криму 2012 року. Тоді демократичні партії в цілому набрали непоганий відсоток на півострові. Чому ж у подіях «кримської весни» ці люди себе ніяк не виявили?
– Насправді в Криму ситуація мало відрізняється від материкової України. Рівень демократично налаштованих громадян на той період був на рівні 10-15%, і це без урахування кримських татар, які завжди голосували за демократичні партії. Це були громадяни, готові голосувати за проєвропейські демократичні політичні сили. Справа в тому, що ні для кого не секрет, що «Партія регіонів» на всіх виборах, особливо в південно-східних регіонах, масово фальсифікувала результати голосування. Тому тут і здавалось, що підтримують проєвропейський шлях розвитку країни набагато менше.
Що стосується «кримської весни», то як ці громадяни мали себе виявити, якщо відбувалося збройне захоплення Криму «зеленими чоловічками»? Люди просто бояться. Це нормальна людська реакція. А зараз, коли будь-кого, хто хоч трохи виділяється із загальної маси, починають обробляти феесбешники, люди стали боятися ще більше.
– Як, на ваш погляд, чи зараз змінюються настрої в Криму?
Поки в Криму зростання невдоволення регулюється зростанням страху. Але колись може настати момент – і страх перетвориться на безстрашну ненависть...
– Поки в Криму зростання невдоволення регулюється зростанням страху. Арешти, обшуки, зникнення людей – все це кримські реалії. Але цей баланс – до пори до часу, колись може настати момент – і страх перетвориться на безстрашну ненависть...
– Що, на ваш погляд допоможе Україні повернути Крим? І взагалі, чи можливо це в найближчому майбутньому?
– З приводу повернення Криму. Крим нікуди не відходив. Для всього світу він продовжує бути автономною республікою у складі України. Те, що його анексували у військовий спосіб, для всього демократичного світу є очевидним і неприйнятним.
А те, що Україна не захотіла воювати за Крим, – це її добра воля, все-таки, там наші громадяни, які тимчасово живуть в окупації.
– Чи збереглись у вас стосунки з кримськими знайомими, чи політика вплинула на них?
– Із багатьма знайомими стосунки збереглись, що стосується кримського політикуму, то я за великим рахунком ніколи не був близько знайомий із високопоставленими кримськими чиновниками. В основному мої знайомі – це громадські діячі, журналісти, демократично налаштовані люди. З ними у мене такі ж добрі відносини, як і були до окупації Криму.
– Як довго «команда переможців» керуватиме Кримом?
«Команда переможців» перебуватиме у владі рівно до того часу, поки підтримується Кремлем
– Ні для кого не секрет, що «Русское единство» мало підтримку на всіх виборах приблизно 4%, тобто без силової допомоги це фактично маргінали, які не мають під собою підтримки більшості кримчан, відповідно, ніхто за них гинути і кидатися на амбразуру не буде. Тому «команда переможців» перебуватиме у владі рівно до того часу, поки підтримується Кремлем.
Взагалі ж я не підтримую думку, що в Криму живуть у своїй більшості «ватники». На мій погляд, кримчани своєю натурою – волелюбні люди, які звикли жити в українській «вольниці». Для громадян України будь-яке закручування гайок може викликати зворотний ефект.
– Що побажаєте кримчанам?
Якщо кримчани захочуть знову стати вільними людьми, то ні «команда переможців», ні Кремль не зможуть перешкодити цьому
– Розвитку та процвітання. На жаль, обставини складаються поки не дуже позитивно для них. Думаю, що Криму для повноцінного соціально-економічного розвитку потрібно швидше провести демілітаризацію, можливо, тимчасово під протекторатом ООН. У подальшому – зробити Крим вільною зоною від військових баз і формувань. Для охорони правопорядку сформувати поліцію за європейським принципом, інакше – статус окупованої території, перетворення на «сіру зону» надовго.
Є приклад Північного Кіпру. Нічого хорошого це кримчанам не несе. Упевнений, Криму та кримчанам потрібно більше відкриватись, а не ізолюватися від України і всього світу. І якщо вони захочуть знову стати вільними людьми, то ні «команда переможців», ні Кремль не зможуть перешкодити цьому.
