Вулиця Авраама Лінкольна, розташована в Шевченківському районі Львова, може стати цікавим прикладом мультикультурності для львів’ян і гостей міста. Будинок під номером 29А – це Ісламський культурний центр, який було відкрито в червні цього року організацією «Альраїд». Навпроти, одразу через дорогу – парафіяльний центр Божого Провидіння, де розташований монастир отців Орієністів Української греко-католицької церкви. Крим.Реалії зацікавило: як співіснують два релігійні центри на такій близькій відстані в доволі консервативному, на перший погляд, місті Лева.
На вході до Ісламського культурного центру імені Мухаммеда Асада (Леопольда Вайса) мене зустрічає імам Мурад, який в травні цього року переїхав з Красноперекопського району в Криму до Львова. Причина переїзду – релігійний обов’язок. Для функціонування мечеті в культурному центрі необхідна людина зі спеціальною освітою. Спершу Мурад закінчив медресе Хафізів у Криму, потім – ісламський факультет в Ємені. Сам Мурад зазначає, що хоче жити і працювати в Криму, на батьківщині, однак як мусульманин погодився переїхати до Львова.
«Насправді я не хотів залишати Крим. Просто ця розмова щодо Ісламського культурного центру Львова вже була раніше. Тому, як мусульманин, я погодився і переїхав. Зараз у Криму, звісно, важко, але втікати, особливо кримським татарам не варто, чому? – тому що це наша батьківщина. Були і гірші часи, коли наші бабусі й дідусі страждали, але все одно залишались».
Імам розповідає, що до того у Львові вже була мечеть, де віруючі мусульмани могли збиратись для молитви, однак такий масштабний проект тут вперше, мечеть Ісламського культурного центру Львова може вмістити 200 осіб. У ній проводяться всі необхідні релігійні обряди для тих, хто сповідує іслам. Серед самих львів’ян, зазначає Мурад, мусульман – не більше ніж 2-3%, однак значну частину складають приїжджі студенти: араби, африканці-мусульмани, а після анексії це також і кримські татари.
Ісламський культурний центр – це не лише релігійна установа. В його стінах можна відвідати курси арабської мови, послухати трактування вчень ісламу та його історію, а також – духовні уроки; робота з дітьми. Окрім того – це проведення тематичних семінарів, присвячених, зокрема міжрелігійній тематиці.
– Мураде, а згадані Вами культурні заходи організовані для мусульман, чи люди, які не сповідують іслам, теж можуть їх відвідувати?
– Ми навіть будемо раді! Насправді вже надходить дуже багато дзвінків саме від львів’ян. У нас на початку або в середині вересня буде відкриватись арабська школа. І багато із львів’ян-не мусульман дуже хочуть прийти, щоб вивчати арабську мову, і ми будемо дуже раді їх бачити. Ми чекаємо на них: мусульманин – не мусульманин, араб – не араб, росіянин, українець – нам без різниці. Це місце – громадське, недарма воно називається громадською організацією. Цей центр повинен працювати для суспільства. Кожна людина сюди може прийти.
– Як Ви та інші мусульмани почуваєтеся у Львові? Чи не виникає непорозумінь із місцевим населенням, яке, здебільшого, християнське?
– Щодо релігії – ніяких труднощів чи тиску не виникає. Мені, насправді, дуже цікаво з українцями спілкуватись, особливо тут, у Львові, я вперше бачу таких людей, дуже м’яких, ввічливих, відкритих.
– Навпроти Ісламського культурного центру – монастир отців Орієністів Української греко-католицької церкви. Можете розповісти, чи існує діалог між Вами?
– З нашими сусідами у нас дуже хороші відносини. Ми приходимо в гості один до одного, зустрічаємось, і на щастя, ніяких негативних розмов чи навіть поглядів у нас немає. Ми підтримуємо один одного, бо розуміємо, що кожен із нас виконує одну роботу, духовну роботу, тобто старається максимально привернути людей до духовності, релігії, які є важливими факторами для кожного з нас.
Про сусідство з Ісламським культурним центром спеціально для Крим.Реалії розповів парох греко-католицької парафії Божого Провидіння, отець Юрій Блажеєвський:
«Як сусід Ісламського культурного центру можу сказати, що, звісно, ми з великою пошаною ставимося до потреби людей мусульманського віросповідання в існуванні свого культурного центру. Намагаємось налагоджувати добросусідські відносини, бачимо також велику відкритість зі сторони наших нових сусідів, відкритість до співпраці, а також, культурний обмін, міжрелігійний діалог. Думаю, що можна зауважити певну потребу в такому центрі для тих, хто сповідує іслам, оскільки знаємо, що зараз у зв’язку з подіями в нашій країні багато переселенців із Криму перемістились сюди, до Львова. Багато з них, номінально принаймні, є мусульманами, тому, напевно, потреба в такому центрі існує. А також, в задумах ініціаторів і господарів – це мало бути таке місце для мусульман Львова, яке протидіяло би різним фундаментальним течіям в ісламі; підвищувало рівень їхньої інтеграції, терпимості. Тому ми тільки вітаємо такі ініціативи».
