«У Криму ж не всі дебіли та ідіоти. Там багато патріотів» – екс-голова Ради міністрів Криму

Гості передачі «Ваша Свобода»: Сергій Куніцин, народний депутат («Блок Петра Порошенка»), екс-голова Ради міністрів Криму; Олександр Лієв, радник міністра АПК, екс-міністр курортів і туризму Криму.

Віталій Портников: У так званої «кримської влади» серйозний конфлікт із російськими спецслужбами, які нібито намагаються боротися з корупцією на півострові.

Які можуть бути наслідки цього конфлікту? Чи буде змінене нинішнє «керівництво» Криму на вже очевидних представників Москви?

Embed share

Чи буде змінене нинішнє «керівництво» Криму на вже очевидних представників Москви?

Embed share

The code has been copied to your clipboard.

---

width px height px

---

The URL has been copied to your clipboard

No media source currently available

0:00 0:01:41 0:00

– От, дійсно, такий великий скандал. Але його, до речі, коментують більше російські, ніж українські ЗМІ. Всі не розуміють, як це Аксьонов кинув виклик ФСБ Російської Федерації, Слідчому комітету.

Я бачив навіть коментарі, у яких кажуть, що в цьому кримінальному бізнесі Аксьонова бере участь так звана «самооборона» Криму. Це цитата з «Лєнти.ру», а не зовсім з якогось українського ресурсу.

Панове, що означає такий конфлікт? Чи втримається нинішнє маріонеткове кримське «керівництво»?

​Сергій Куніцин (переклад): Я думаю, що все йде до того, що їх буде усунуто. І вони реально недооцінюють, із ким вони мають справу з Москви. У керівництві Росії сьогодні – співробітники КДБ і ФСБ. І абсолютно очевидно, що, якщо проаналізувати історію, зрадників ніколи і ніде не любили.

Мені взагалі дивно як людині, яка керувала шість років Кримом і чотири роки Севастополем, чути з вуст «перших осіб» автономії про те, що хтось там за української влади крав. Той самий Константинов за української влади п’ять орденів отримував і займався усім будівництвом тощо. Тому не треба нікому розповідати казок.

І те, що сьогодні відбувається – рік хлопчакам дали побалуватися, вони набрали там свої команди, команди, дійсно, корумповані, крадуть в усі сторони.

– Їм дали Крим на розграбування, як «переможній армії».

​Сергій Куніцин: Я знаю, що президенту Росії не раз його найближче оточення повідомляло про свавілля, яке коїться в Криму, у тому числі і за участі «самооборони». У мого сина «самооборона» Криму забрала машину, а потім упродовж року вимагала 100 тисяч доларів для того, щоб віддати.

Я знаю, що доповідали про корупцію. На що, наскільки мені відомо, перша особа в Росії говорила: ну, вони ж нам Крим на тарілочці принесли – нехай «порулять».

А все йшло до того, що ці люди керувати не здатні. І врешті-решт, зараз ФСБ, правоохоронні органи, у яких «першу скрипку грають» не кримчани, просто почали ламати корупційні схеми, заарештовувати міністрів. І все ближче підбираються до «перших керівників» республіки.

І як би там Аксьонов не посилався на свої розмови з Путіним, із головою ФСБ, я думаю, що все йде до того, що найближче оточення буде нейтралізоване. Там і так їх уже обклали. Там і «віце-прем’єри», і «міністри» приходять з Москви. Закінчиться тим, я думаю, що їх технічно, м’яко кажучи, або в Раду Федерації відправлять, або ж заступником міністра у Москву, скажуть «дякуємо» і поставлять керувати Кримом своїх людей. Очевидно, це будуть люди з Москви й Пітера.

– Пане Лієв, а Ви знаєте, що російські пропагандисти Вас намагаються зобразити як символ кримської корупції? Бачили ці матеріали останніми днями? У статтях про Константинова та Аксьонова обов’язково згадують про Вас. Такий там є керівник (я не пам’ятаю прізвища) корпункту сміттєвого телеканалу «НТВ».

​Олександр Лієв (переклад): Так, є такий відомий персонаж. Немає особливого сенсу його й коментувати.

Я погоджуюся з паном Куніциним щодо майбутнього у керівництві Криму. Навряд чи найближчим часом будуть з’являтися нові кримчани. Все ж таки Росія – країна штампів, пострадянських штампів. Там звикли: молдавани – такі-то, чукчі – такі-то, українці – такі-то. А які кримчани – в Росії, в принципі, і не знали.

– Кримчани – не чукчі і не молдавани, вони є мешканцями одного з регіонів України.

Олександр Лієв: У них уявлення стосовно кримчан особливо не було. Крим у них асоціювався з вином, з їхньою…

– З дачею.

Олександр Лієв: З дачею. Абсолютно вірно.

– Мені здається, що це з часу окупації Криму Катериною ІІ так відбувалося.

Олександр Лієв: Десь так.

І за цей короткий термін у Криму побували практично всі високопосадовці Росії. І їм доводилось мати справу з тими, хто сьогодні лишилися біля керма, тими, хто прорвався до влади, такими як Аксьонов.

Для мене, я думаю, і для пана Куніцина також, було величезним здивуванням побачити на посаді прем’єр-міністра нашого рідного півострова таку людину.

– Мені здається, це тому, що просто Константинов не спрацювався з Грачем. Не був би Константинов такий зарозумілий до Грача, то був би Грач.

Олександр Лієв: Навіть той самий Грач у цій ситуації виглядав би набагато адекватнішим.

Більшість тих, кого привів із собою Аксьонов, викликали шок у тих російських чиновників, які приїжджали за цей рік. І за цей час склалося враження, що всі кримчани такі ж. Це трендом пройде червоною лінією через весь період анексії і до періоду, допоки Крим не повернеться в Україну, я думаю, що там «рулитимуть» не кримчани.

– Пане Куніцин, а коли ми говоримо, що Крим повернеться в Україну, що ми маємо на увазі? Який блок дій?

Сергій Куніцин: Ми, на жаль, насьогодні по багатьох позиціях не допрацьовуємо. І моє відчуття – що ми Крим просто кинули.

Я неодноразово говорив про те, що в нас окуповано 15% території. Не лише Крим і Севастополь, але й частина Донбасу. А уряд нас уперто не чує. Я говорю про те, що має бути віце-прем’єр з питань окупованих територій, тобто людина високого рангу. А ми створюємо і множимо державні служби: Державна служба з відновлення Донбасу, Державна служба щодо Криму. А що таке державна служба? Заступник міністра буде підкидати ногами керівника державної служби. Навіть міністр – це не є адекватна посада тим запитам і завданням, які стоять щодо відновлення Донбасу і повернення Криму до складу України.

Зараз у нас представництво президента у Криму в Херсоні існує. Я знаю, що там зараз адміністрації працюють серйозно над тим, щоб укріпити його через війну на Донбасі. Треба працювати і по лінії дипломатії, і по лінії спецслужб. Треба працювати серйозно.

Має бути державна програма відкритого і закритого типу, яка має бути затверджена на РНБО. Частину її, можливо, навіть меншу частина цього айсберга треба оприлюднити, як ми повертатимемо території, які окуповані, Крим і Севастополь у першу чергу. А дуже серйозна її частина має бути непублічною, тому що там і спецслужби мають працювати, і інформаційна політика має бути. Ми, на жаль, багато в цьому плані не допрацьовуємо.

Допоки ми не завоюємо авторитет тих людей, які живуть на окупованих територіях, шанси на успіх будуть мінімальними.

– У нас уже липень. І ми вже розуміємо, що статистика з відвідування Криму не така втішна. Але все ж таки, що насамперед впливає на те, що там курортний сезон просто став насмішкою над минулим – сама анексія або те, що сьогодні цією сферою керують люди корумповані і дилетанти?

Олександр Лієв: Особливо в Міністерстві курортів і туризму місця для корупції не так і багато, бо це, скоріше, така громадська організація, тому що в її підпорядкуванні немає жодного санаторію чи ще чогось. Там немає місця для корупції.

Отже, питання все ж таки в анексії. І анексія породила декілька факторів, які суттєво вплинули або взагалі зруйнували туристичну галузь у Криму. У першу чергу, це питання безпеки. У туризмі найголовніше – це питання безпеки. Все життя у всі роки існування кримського туризму, якому ми налічуємо більше ста років, саме туризму, основними туристами у Криму були українці завжди! За часів СРСР, за будь-яких часів. І українці сьогодні не відчувають безпеки їхати до Криму. Тому вони туди не їдуть.

Друга складова – це питання транспорту. І сьогодні, не маючи залізничного сполучення – а 80% туристів потрапляли у Крим саме залізницею, – звісно, потрапити до Криму можна тільки авіасполученням.

До речі, ми зараз розробляємо цілу низку заходів щодо того, щоб опублікувати списки тих, хто потрапив з Російської Федерації до Криму, винаймав там житло або винаймав там готелі (у нас є така можливість, такі списки ми частково маємо), для того, щоб потім звертатися, за нашими законами, до дипломатичних установ, щоб цих людей позбавляли шенгенських віз і таке інше. І росіянам треба доводити, що їздити до Криму, порушуючи закони України, небезпечно. І це буде, зрештою, відображатися на їхньому майбутньому.

Крім того, я ще хотів би додати до розмови, яка була про наш комітет, який створили, у справах Криму, то якраз зараз відбувається процес ліквідації Міністерства у справах Криму в Росії. І цікаво, що коли вони його створювали, а вони його створювати майже через тиждень після анексії, тобто відразу, і відразу призначили міністра на відміну від нас, бо ми в серпні створили відповідний комітет, а тільки місяць тому призначили голову цієї служби… Дай Боже, щоб у нього все виходило! Ми готові йому допомагати. Але поки мало чим можна пишатися.

Отже, цей орган в Росії створювали, як вони казали, на декілька років. Тобто у них був план адміністративного супроводу анексії на декілька років. І вони його перевиконали. Вони швидше завершили цей план. Це свідчить, я погоджуюся, що позиція України або відсутня, або вона просто незрозуміла, вона не відпрацювала те, що мала відпрацювати. Ми мали постійно бути на заваді цій анексії.

– Маємо запитання додзвонювача.

Додзвонювачка (переклад): Прозвучала така фраза: «Завоювати довіру жителів Криму». У них в авторитеті «гобліни», «казаки», «самооборона». Я не зрозуміла, який авторитет Ви маєте на увазі? Є така приповідка: «Прошу любити і жалувати». Так ось, любити не треба, а жалувати – змушу.

Розумієте, люди проросійськи налаштовані. У них в ментальності є щось мазохістське. Тому ось це загравання з ними має зворотні ефект. Вони говорять: а, якщо ви до нас так, значить ви у чомусь винні перед нами! Розумієте?

Тому треба все ж таки людей ставити на місце. Ці люди поважають силу. Не треба соромитися сили. У цьому немає нічого ганебного. Якщо вона є, значить, її треба застосовувати.

Сергій Куніцин: Ви частково маєте рацію, а частково – ні. Ніхто не заграє.

Але я Вам можу відповісти, що референдум було сфальсифіковано. Реально Путіну на стіл лягла доповідна, що взяло участь 34,6% кримчан, які мають право голосу. А вони показали 90%. 70% людей не прийшло. Притому, що там 30 тисяч було російських солдатів. На будь-яку територію, якщо ми до Воронежу 30 тисяч українських солдатів введемо, то вони теж на референдумі за Україну проголосують, за вступ. Кримські татари бились до останнього. 300 тисяч людей! Ми з ними теж заграємо? І є серед російських кримчан і українські патріоти України.

Ніхто не каже про загравання. Необхідна грамотна інформаційна політика, необхідна економічна політика. Якщо материкова Україна буде жити набагато краще, ми врешті-решт вступимо до ЄС і подолаємо проблеми, так би мовити, з війною і з іншими речами, там будуть зовсім інші… Вони на сьогодні і так інші настрої. Але ж ми ще погіршуємо ситуацію.

Я Вам наведу приклад. 10 років в українських школах вчилися школярі. Останній рік вони вчилися в умовах окупації. Зараз цим школярам видають російські дипломи. І студентам у вузах видають російські дипломами. Вони хочуть вступати до вузів України. І ті, хто закінчив школу, і ті, хто отримав російські дипломи в Криму, студенти, розуміють, що ці дипломи ніхто і ніде не визнає.

Міносвіти видає наказ, який забороняє кримським школярам вступати до українських вишів. А, може, навпаки, необхідно в Херсоні відкрити спеціальний центр, де люди будуть готові здати російські дипломи і отримати українські, та нехай навчаються в українських вузах? Нехай поміняють студенти, які останній рік довчилися і отримали диплом, за яким ніде в Європі неможливо вступити, бо його ніхто не визнає. І люди хочуть отримати український диплом, поміняти цей липовий диплом! Чому ми забороняємо їм? Ми протиставляємо себе навіть тим людям, які хочуть вчитися і жити в Україні.

– А у Вас, до речі, не було з цього приводу діалогу з міністром освіти?

Сергій Куніцин: Я про це тільки сьогодні довідався.

– Але це не новина сьогоднішнього дня?

​Сергій Куніцин: Ні, щодо школярів, то я довідався сьогодні. А щодо вишів, то я мав розмову з Сергієм Мироновичем ще кілька місяців тому. Я сказав, чому нам у Херсоні не відкрити, умовно, віртуальний Таврійський національний університет? Нехай там буде кілька людей, які для тих студентів, які отримали дипломи в Криму, довчившись останній рік, захочуть їх поміняти на українські – нехай вчаться. І зараз ми працюємо над тим, щоб цього досягти. Це хіба не робота з кримчанами? Там же не всі дебіли та ідіоти. Там є багато патріотів і серед кримських татар, і серед росіян, українців. Багато хто зашуганий. І є зомбовані, які «Рассєя!». У них сьогодні один аргумент. Вони вже сьогодні розуміють, що щастя минуло. Грішми залили перший рік, а зараз усе урізають.

Якщо професор e Петербурзі отримує 10 тисяч рублів пенсії, то такий самий професор у Криму отримує 40 тисяч рублів. І вже з Пітера телефонує професор цьому: що ви нам на шию сіли, весь Крим, і чому ти втричі більше отримуєш? Їм тепер починають прирівнювати пенсії і зарплати до середньоросійського. Там уже «покращення» закінчилося.

Ціни. Морква – 100 гривень за кілограм. М’ясо – 300 гривень за кілограм. У них один сьогодні аргумент – війна на Донбасі. Вони довбуть сьогодні, зомбують людей: якби ми були у складі України, то воювали б на Донбасі!

​Олександр Лієв: Я думаю, що проблема ще в тому, що більшість кримчан, до речі, не тільки кримчан, взагалі ніколи не були за межами свого краю.

– Це загальна проблема і України, і Росії.

Олександр Лієв: Але в Криму вона більш суттєва. Тому що Крим – це все ж таки півострів. І ось це острівне мислення завдяки цьому ландшафту дуже серйозне. Тому що, якщо у Запорізькій області хоча б у прикордонних регіонах хоч кудись виїжджали, то з Кримом у цьому плані складніше.

Так ось, моя індустрія, яка стала мені рідною, а це туристична індустрія, Крим – це майже 100 тисяч сімей, люди, які працюють у туристичній індустрії Криму, в основному, не ходили на референдум. Вони були досить пасивними. І ніколи я не бачив ні у Фейсбуці, ніде, щоб з туріндустрії постили російські прапори і так далі. Це пов’язано з тим, що більшість із них, 90%, виїжджали за територію Криму, бували на виставках і в Україні, у всіх її містах, у більшості випадків вони бували в Європі, в Туреччині. Тобто вони бачили, який насправді світ. І розповідати їм ті байки, які розповідало «НТВ», було набагато важче.

Нам зараз треба робити все можливе, щоб кримчани їздили сюди. Ми також піднімали це питання неодноразово. Перед туріндустрією, не через органи влади, просимо готельєрів робити спеціальні програми, тобто 50% знижки, 90% знижки для того, щоб кримчани побували тут, в Україні, і побачили, що у Львові живуть люди не з рогами, кияни – це зовсім адекватні і дуже близькі їм за характером і за духом люди.

Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода