Останнім часом серед моїх знайомих переселенців, що перебралися на материкову частину України, спостерігається вельми неприємна тенденція. Багато хто з них починає процес отримання посвідчення на проживання або статус біженця в країнах Євросоюзу, хоча ще півроку-рік тому і не думали про те, що будуть жити десь, крім України, і мати якесь громадянство, крім українського. Коли я почала з'ясовувати причини цієї тенденції, вони виявилися ще більш сумними, ніж я очікувала.
Однією з передумов до того, що переселенці їдуть далі, не затримуючись на материковій Україні, є бажання більшого економічного добробуту. Адже багато з тих, хто покинув Крим, досі не влаштувалися на новому місці. Не у всіх є добре оплачувана робота, хороше житло і хоча б примарна, але все ж впевненість у горезвісному завтрашньому дні.
– Ми переїхали рік тому, і вже тоді я відчував, що економічно все занепадає, бо живу за рахунок обслуговування клієнтів в Інтернеті і завжди бачу загальні тенденції, виходячи з кількості замовлень, – розповідає айтішник Михайло, який зараз мешкає у Львові. – Так от, дуже багато клієнтів за останній рік просто відпали, багато скоротили свої витрати, а, відповідно, і мої прибутки.
Два місяці тому Михайло вирішив пошукати удачу в сусідній країні – Польщі. На його переконання, поляки мають подібний до нашого менталітет і мову, а значить, влитися в їх суспільство буде нескладно. До того ж економічна ситуація в Польщі більш благополучна, відповідно, клієнтів на створення сайтів можна буде знайти більше, особливо якщо влаштуватися на роботу в айті-компанію. Тому зараз Михайло, скориставшись послугами приватної фірми, намагається оформити посвідчення на проживання в Польщі. Але все ж ту частину часу в році, яку можна буде проводити в інших країнах, збирається витрачати на Україну, адже вона залишається для нього рідною і улюбленою.
Польщу вибирає велика частина наших співвітчизників, що зважилися переїхати до Євросоюзу
Варто відзначити, що Польщу вибирає велика частина наших співвітчизників, що зважилися переїхати до Євросоюзу. Багатьох підкуповує те, що життя там відносно недороге, у порівнянні з іншими країнами Європи, а значить, може вистачити прибутків, одержуваних в Україні. Крім того, приваблює, що поляки все-таки братський народ, але при цьому країна має більш розвинену економіку і з її громадянством дорога відкрита в будь-які країни Євросоюзу.
Окрім Польщі, кримчани звертають увагу на Іспанію, Італію, Німеччину, США і навіть ОАЕ. Так, Еміль, інженер з Криму, який переселився в Об'єднані Арабські Емірати минулого літа, зазначає, що жив би і в Україні, але коли почав шукати можливості виїхати з півострова, підвернулася робота в Еміратах – і він погодився. І не пошкодував. «Тепер я працюю у великій компанії, куди мене взяли через знання російської мови. Мій основний обов'язок – ведення переговорів з іноземними клієнтами щодо закупівлі спеціалізованого інженерного обладнання. Тому хочу сказати, що це неправда, коли кажуть, мовляв, наші українці можуть за кордоном бути тільки обслуговуючим персоналом. Усе залежить від того, хто на що здатний. Наші люди за кордоном дуже ціняться, зокрема саме як фахівці високого рівня», – переконаний Еміль.
Тим не менш, прагнення економічного добробутудалеко не завжди стає єдиною причиною, через яку кримські переселенці починають перебиратися за кордон. Ще одна, більш сумна, криється в тому, що державні мужі змусили цих людей відчувати себе вигнанцями в Україні, свого роду недогромадянами.
– Ми багато чим пожертвували заради України, – ділиться переживаннями переселенка Ірина з Києва, – але в підсумку отримали неповагу і відчуття того, що є не зовсім і громадянами, нерезидентами. Таке відчуття у мене особисто складається через те, що банки стали блокувати наші рахунки, а зараз уряд придумав нововведення, за яким доводити, що ти, дійсно, переселенець, потрібно дуже і дуже клопітно. І це несправедливо. Це як ніби ти переїхав в чужу країну і там громадянином не є, і тому тебе всіляко перевіряють.
Найбільш частою причиною бажання переїхати з України є відчуття себе вигнанцем
Зараз Ірина дізнається про варіанти, як можна переїхати до Угорщини або Італії. Ці дві країни приваблюють її своїм м'яким кліматом, а також тим, що, з одного боку, економічно благополучні, з іншого боку, не такі дорогі, як найрозвиненіші країни Європи.
Найбільш частою причиною бажання переїхати з України, яку називають мої знайомі-переселенці, є саме відчуття себе вигнанцями. При цьому люди прекрасно розуміють, що всьому виною недостатньо врегульована правова база і безграмотність чиновників, які очолюють ті чи інші відомства.
– У мене таке відчуття, що єдине, в чому нас визнають такими ж громадянами, як і всі інші, – це військові аспекти, – розповідає Михайло. – Зараз військкомати переписують всіх переселенців з подачі управлінь соцзахисту. І пояснюють нам, що ми, як і всі, зобов'язані захищати Україну. Хоча сама Україна нас не захистила в Криму, не захищає і тепер. Навпаки, наші «доблесні» чиновницькі органи абсолютно ніяк не сприяють тому, щоб переселенці почувалися такими ж, як і всі.
Також переселенцями при виборі на користь інших країн рухає боязнь нових обмежень з боку української держави. Наприклад, Катерина з Тернополя (планує переїхати до Чехії), боїться, що після введення правила, згідно з яким, довідка переселенця недійсна без штампа міграційної служби, знову почнуться проблема з банками, які вимагатимуть надати довідку з новим, саме з цим штампом.
Людині завжди потрібно відчувати себе повноцінною частиною якогось суспільства
– Я, якщо чесно, щодня чекаю якогось підступу. Останній місяць уряд залишив нас у спокої, але немає гарантії, що через тиждень не придумають якусь нову штучну проблему. Зараз ось чекаємо, що без штампа з міграційної служби знову заблокують наші банківські рахунки. Мені дуже хочеться, нарешті, десь знову відчути себе повноцінним громадянином, який має такі ж права, як і всі. Я не хочу їхати з України, але ви зрозумійте, людині завжди потрібно відчувати себе повноцінною частиною якогось суспільства, відчувати, що вона захищена, що у неї є права, а не тільки обов'язки. І мені дуже хочеться, щоб хоча б десь мене таки визнавали.
При цьому чимало переселенців, які збираються виїхати в інші країни, зазначають: це рішення тимчасове, і при нормалізації ситуації в країні та зміні ставлення з боку держави до того прошарку населення, яким вони є, вони обов'язково повернуться назад. Хоча, звичайно ж, гарантії немає, адже до того моменту вихідці з Криму можуть вже повністю, економічно і ментально, влитися в нове співтовариство і просто не захотіти в черговий раз круто змінювати своє життя.
Дуже хочеться, щоб мої читачі розуміли: я написала цей блог не для «ватників», які, безсумнівно, знайдуть у ньому привід позлостивити, а для адекватної частини жителів України, які в змозі бачити помилки і виправляти їх. Ця критика прозвучала лише для того, щоб щось почало змінюватися на краще. А поки наша бездарна державна машина знищує найкраще, що має країна. Людей, які заради неї пожертвували багато чим, майже всім. Це громадяни, яких потрібно цінувати. Це не тільки серце України, а й її двигун, її мозок. Допустити, щоб ці три важливі складові будь-якої держави зникли безслідно – це все одно, що добити і без того майже лежачу на лопатках знекровлену країну.
Настя Дрозд, блогер, кримчанка
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
