Дослідники вивчали, як доступ до ефірного російського телебачення в трьох прикордонних областях України, вплинув на електоральні переваги жителів 3600 сіл. У деяких селах сигнал російського телебачення ловиться, а в сусідніх – ні.
Колишній киянин, автор дослідження Леонід Пейсахін, професор Нью-Йоркського Університету в Абу-Дабі пояснює:
«Російське телебачення потрапляє в деякі села випадково і таким чином ми можемо порівняти людей, які нічим іншим один від одного не відрізняються. Ми вивчаємо поведінку на президентських і парламентських виборах 2014-го року і знаходимо таке: у тих селах, куди російський сигнал випадковим чином потрапляє, люди голосують за проросійські партії на 12% більше, ніж в тих, куди не потрапляє».
Але разом із тим дослідження показало несподіваний ефект: ті українці, які теплих почуттів до Росії не мали, у результаті перегляду російського телебачення починали ставитися до Росії ще гірше.
«Ось цей електорат, якщо він отримує російський канал, дивиться російські новини, то замість того, щоб займати проросійську позицію – під впливом цього телебачення – починає займати все більш і більш антиросійську політичну позицію», – говорить дослідник.
Схожа ситуація була в Хорватії, де до жителів прикордонних районів випадково потрапляли сигнали сербського радіо.
«Існує дуже цікаве дослідження, яке показує, що хорвати, які слухали сербське радіо – переважно заради музики – випадковим чином приймали і новинні сюжети. Після цього багато з них починали голосувати за ультраправі, ультранаціоналістичні, ультрарадикальні хорватські партії, які протистоять впливу Сербії», – розповідає Пейсахін.
У цілому дослідження Нью-Йоркського університету підтверджує: російське телебачення впливає на поведінку частини українських громадян і поляризує українське суспільство.
Вплив та можлива протидія російській пропаганді обговорювалися нещодавно на слуханнях в Конгресі. Чимало уваги було приділено використанню Кремлем численних теорії змови, коли в будь-якій події бачиться дія невидимої темної сили.
Британський журналіст, письменник та дослідник Пітер Померанцев пояснюває, у чому полягає небезпека цих методів для демократичного суспільства:
Це не просто інформаційна війна, але війна проти інформації. Люди губляться і просто припиняють навіть намагатися зрозуміти, що відбувається. Довіра, основний інгредієнт демократії, зруйнована
«Що таке теорія змови? Це лінгвістичний саботаж проти інфраструктури здорового глузду. Неможливо мати дискусію, яка ґрунтується на реальності, коли все стає теорією змови. А в Росії все є теорією змови. Наш глобальний порядок побудований на політиці, яка ґрунтується на реальності. Якщо ця база зруйнована, стає неможливо мати міжнародні інституції, міжнародний діалог.
Це не просто інформаційна війна, але війна проти інформації.Люди губляться і просто припиняють навіть намагатисязрозуміти, що відбувається. Довіра, основний інгредієнт демократії, зруйнована. І ця стратегія працює. Нещодавні дослідження показали, що аудиторія в Україні та Балтійських країнах, яка споживає російські та західні новини, в результаті взагалі нікому не вірить. У Німеччині 43% людей кажуть, що не вірять жодній інформації про події в Україні».
А от як пропаганді протистояти науці, принаймні, західної, не відомо.
«Щоб пропаганді протистояти її треба вивчати. Дуже мало відомо про те, як протистояти певній подачі новин з сусідньої держави. І останні такі дослідження проводилися ще в 60-х роках, коли американці цікавилися, як протистояти впливу радянської тоді пропаганди», – каже Пейсахін.
Захід виявився не готовим протистояти, а інколи і зрозуміти новітні методи, які використовує Кремль. Одна з причин – брак фінансування подібних досліджень, вважає Померанцев.
«Російські дослідження погано фінансувалися після закінчення Холодної війни. Є така знаменита карикатура в "New Yorker”: стоїть безхатько на П’ятій авеню з табличкою «Подайте. Я – експерт з Росії». І росіяни увійшли в цей вакуум».
На думку Померанцева, росіяни розглядають інформаційну війну як війну 21-го століття, коли, змінивши сприйняття мешканців ворожої країни, вони можуть підірвати стабільність цієї країни, навіть не надсилаючи туди війська.
