Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»
Кремль розгорнув справжню війну з Меджлісом кримськотатарського народу: його лідерів виганяють з території півострова, заарештовують, «пресують» на допитах... Але дивуватися такому ставленню Москви до Меджлісу не доводиться – і не треба думати, якби його керівники пристали б на російські пропозиції і були б більш зговірливі у спілкуванні з Володимиром Путіним, то ситуація була б іншою. Тому що це насправді не війна з Меджлісом. Це війна з народом.
Про те, що керівництво України не бажало враховувати значення Меджлісу і самої кримськотатарської громади в житті Криму та його автономний статус, сказано чимало. Але при цьому сама «розхлябаність» української державності 1991-2014 років не могла перешкодити процесу національного будівництва, поверненню кримських татар на Батьківщину й інституалізації Меджлісу як органу народного представництва. У Росії все інакше. Там сам процес самоусвідомлення національних меншин на їх власних територіях сприймається як справжня загроза режиму.
Росіяни – це «покращена», деілогізована, шовінізована телебаченням варіація на тему радянської людини
У Росії, як відомо, живуть росіяни. Не руські, не татари, не чеченці, не якути – росіяни! А хто такі росіяни? А це «покращена», деілогізована, шовінізована телебаченням варіація на тему радянської людини, у якої, як відомо, адреса – «не дім і не вулиця». Чинити спротив цій уніфікації можна тільки у випадку, якщо твій народ становить очевидну більшість у республіці або контролює важелі влади. Але і в такому випадку «великий брат» з Москви пильно стежить за кожним твоїм рухом – нагадаю хоча б історію із забороною Державною Думою переведення татарської мови на латинську графіку. Здавалося б, яка їм справа – а, виявляється, є!
Я зберігаю у своїй бібліотеці томики сучасних карельських, мордовських, комі поетів. Тільки от питання – де видана ця добірка віршів рідними мовами і в перекладах? У Таллінні, столиці Естонії. Ця маленька країна за державний рахунок підтримує культуру фіно-угорських народів Росії. У самій же країні переможного шовінізму до поезії народів Росії справи нікому немає – і цим держава Путіна відрізняється навіть від Радянського Союзу, що демонстрував «національну політику».
Меджліс куди більш легітимний, ніж обрані зі значними порушеннями Держрада Криму або російська Держдума, ці парламенти шахраїв і злодіїв
І ось в такій державі з'являється народ з розумінням свого місця на Батьківщині. З почуттям історичної справедливості та солідарності. З органом національного представництва, який обирають самі люди – в цьому сенсі Меджліс куди більш легітимний, ніж обрані зі значними порушеннями Держрада Криму або російська Держдума, ці парламенти шахраїв і злодіїв. Які почуття можуть мати відносно цього народу шовіністи, які захопили владу в Кремлі? І як вони мають ставитися до його лідерів, які боролися за те, щоб цей народ вистояв, навіть у непрості часи вигнання?
Звичайно, вони будуть воювати з таким народом. Воювати, поки останній кримський татарин не відчує себе росіянином, чи не втратить відповідальності за свою землю, не кине любити свою Батьківщину, словом – стане типовим жителем Російської Федерації, який очікує подачок від брехливої влади.
І це класична війна мертвого з живим.
Віталій Портников, київський журналіст, оглядач Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
