Політика США, яка намагається одночасно утримати Україну від колапсу і не спровокувати Росію, може стати основою для переваги США над Росією у майбутньому, але також здатна призвести до смерті та знищення України. Про це на сторінках авторитетного американського видання The Washington Post пише Ювал Вебер, професор факультету світової економіки та міжнародних справ у Національному дослідницькому університеті «Вища школа економіки» (Москва).
Перемога США за таким сценарієм, втім, може мати недоліки для України
Автор допускає, що за розрахунками Вашингтона, Росія саме зараз наближається до періоду спаду і, усвідомлюючи це, прагне вирішити долю протистояння за Україну зараз, у момент, коли вона порівняно сильна. Відтак США грають на затягування, уникаючи конфлікту в момент, коли Росія сильна і вичікуючи її обвалу під вантажем внутрішніх суперечностей.
«З точки зору самої Росії, яка бачить майбутнє за наддержавними блоками, нездатність «отримати» Україну означає, що Євразійський союз вже досяг свого піку. Це означає, що у майбутньому позиція Росії у протистоянні послаблюватиметься, а отже, у Москві воліли б вступити у бій саме зараз, а не у майбутньому, коли вона буде надто слабкою, щоб кинути реальний виклик світовому порядку», – пише Вебер.
Прямий виклик Росії з приводу України може перерости у конфлікт, виграти який, за прийнятну для себе ціну, США здатні у меншій мірі
У такій ситуації Обама, на думку експерта, намагається дистанціюватись від тих варіантів дій, які би потягнули за собою чи то протистояння з Росією, чи то погіршення відносин з Європою та Україною.
«(Якщо попереду у Росії занепад – прим.), то замирення Росії у таких умовах не лише засмутило б європейських союзників та Україну, але (через зняття санкцій - прим.) і простягнуло б рятівний круг Росії, яка перебуває на межі занепаду. Натомість прямий виклик Росії з приводу України може перерости у конфлікт, виграти який, за прийнятну для себе ціну, США здатні у меншій мірі», – пише експерт.
Обираючи лінію вичікування зі сподіванням на скорий занепад Росії, Обама – відзначає Вебер – іде шляхом, який свого часу привів до перемоги над СРСР у Холодній війні. Україна ж потрапляє у становище Угорщини у 1956-му році, коли Америка не відреагувала на радянське вторгнення до цієї країни.
«Якщо Обама сподівається на внутрішні структурні суперечності у Росії (ресурсно-орієнтована економіка) і вважає, що Москва зараз перебуває на піку своєї сили на міжнародній арені, то він перебуває у тій же ситуації, що Двайт Ейзенхауер майже 60 років тому: він переконаний, що виграє у довготерміновій гонці озброєнь у супротивника, який має сильні внутрішні суперечності (командна економіка в СРСР – прим.), але побоюється короткотермінового конфлікту з Росією. Так само, як Ейзенхауер не відреагував на вторгнення Росії до Угорщини у 1956-му році, Обама не здатний рішуче втрутитись у події в Україні, і натомість готується до бою з Росією пізніше», – каже автор.
Перемога США за таким сценарієм, втім, може мати недоліки для України.
«... Така політика США може дати їм сильнішу позицію у протистоянні із Росією у майбутньому – навіть, якщо станеться це ціною смерті та знищення України і обвалу двосторонніх відносин із Росією».
