У міжнародних позовах проти Росії Київ як аргумент має намір використати заяву колишнього командувача Чорноморським флотом РФ Ігоря Касатонова. Напередодні в інтерв’ю РИА Новости адмірал заявив, що розвідка НАТО в Криму проспала «все, що можна і не можна».
Журналісти Голосу Америки звернулися за коментарем з цього приводу до керівника російського фонду «Громадська експертиза» Ігоря Яковенка.
– Пане Ігоре, які перспективи судових розглядів такого роду, чи може Україна за допомогою права домогтися відновлення статусу-кво?
– Думаю, що це той випадок, коли всі права – на боці України. І, безумовно, в будь-якому юридичному закладі її претензії у зв'язку з анексією Криму повинні бути негайно визнані законними. Тут немає питань. Будь-яке переведення з політичної, силової площини в правову відразу дає зрозуміти, що Росія виступила в ролі агресора, захопивши Крим. Але за допомогою одних юридичних інститутів цю проблему в осяжній перспективі не вирішити. Справедливість і право – на боці України, а сила поки що – на боці Росії.
Тому я вважаю, що деякі суди приймуть до розгляду ці позови, і Росію, швидше за все, визнають агресором. Але домогтися практичних результатів тут буде досить складно. На сьогодні я не розумію, який механізм реалізації можливий для вирішення цього питання, тобто, які сили, окрім прямої війни з Росією, на яку ніхто не піде, можуть змусити Путіна повернути Крим назад. Думаю, це довга історія. У мене немає ніяких сумнівів, що Крим повернеться до України. Але, напевно, це відбудеться не стільки в результаті якоїсь юридичної процедури, скільки в результаті зміни влади в Росії.
– Чого може досягти Україна судом на міжнародній арені?
– Поза всяким сумнівом, вони (українці – прим. ред.) повинні будуть спонукати всі країни світу, які визнають міжнародне право, зупинити справи з Москвою, з російською владою. Тому що абсолютно очевидно, що для будь-якої країни, без жодного винятку, агресія й анексія частини території є грубим порушенням. І Україна абсолютно права, що звертається до міжнародних інстанцій, щоб, зрештою, керівництво Росії опинилося в ізоляції. Думаю, це правильний шлях. І це прискорить зміну влади в країні, що, звичайно, піде на користь, насамперед, самій Росії.
– Але ж Путін своєю поведінкою в Україні намагається зміцнити свої позиції в Росії?
– Так, рейтинг Путіна значною мірою тримається на тій консолідації населення, яка викликана анексією Криму і війною в Україні. Саме тому він не може припинити війну, інакше це сприймуть, як здачу «Новоросії», що відразу означає відкриття проти нього другого фронту всередині Росії. Антимайданна шпана, звичайно, йому цього б не пробачила. І він це добре розуміє. Джина назад загнати в пляшку неможливо. Він цього джина викликав з небуття, і той вирвався з-під контролю. Путін зараз тримається на істерії, на війні. При цьому величезна кількість ресурсів і впливів живе війною. Перш за все, в медійній, військовій та люмпенівській сферах.
– Чого домоглася Росія своїми діями в Україні?
– Цілком очевидно, що прямим результатом анексії Криму стала міжнародна ізоляція Росії. Крім того, у наявності досить істотне – поки не катастрофічне – зниження рівня життя в Росії. В країні подорожчали продукти, в цілому подорожчало життя, змінилася купівельна спроможність рубля. Поза всяким сумнівом, в Росії змінилася духовна, культурна атмосфера. Антизахідна істерія, яка зараз існує, мабуть, б'є по Росії набагато більше, ніж самі по собі санкції.
Вона призводить до деградації країни. У Росії змінилася структура влади. Результатом анексії Криму і, як наслідок, цієї війни на сході України стала мілітаризація свідомості мас, поява досить великої кількості озброєних людей, які вміють і хочуть застосовувати зброю, як в Україні, так і в Росії. Це дуже серйозний чинник, який неминуче змінив ситуацію в країні. Думаю, якоюсь мірою Путін, анексувавши Крим, дуже сильно прискорив кінець свого режиму.
