Рубрика «Погляд»
Те, що зустріч міністрів закордонних справ країн-членів Європейського cоюзу про шляхи врегулювання кризи в Україні пройшла в Ризі, виглядає вельми символічно. І аж ніяк не тільки тому, що Латвія зараз головує в Європейському союзі. Але насамперед через те, що в балтійських столицях говорять про можливу загрозу з боку Москви як про цілком реальну.
У Литві повертаються до служби за призовом – і не приховують, що ухвалили це рішення через війну в Україні. У Латвії та Естонії цілком серйозно ставляться до появи в соціальних мережах прихильників «Латгальської народної республіки» і «Нарвської народної республіки». Всі вже зрозуміли, що подібні проекти не з’являються просто так. Адже і «Донецька республіка» існувала задовго до того, як у Кремлі прийшли до висновку про необхідність окупації українського Донбасу. Спочатку – як цілком маргінальний, віртуальний проект. А зараз творець руху «Донецька республіка» Андрій Пургін керує так званим «парламентом ДНР». Так що не виключено, що з мережевими активістами «народних республік», які передбачається розташувати на території балтійських країн, зараз проводять роботу їхні майбутні куратори з ФСБ.
Питання про те, чи насмілиться Путін перетнути кордон балтійських країн, зараз турбує і політиків у самих цих державах, і аналітиків НАТО. З одного боку, на відміну від України, Латвія, Литва та Естонія – члени альянсу і НАТО буде зобов’язаний захистити їх від ймовірної агресії. З іншого – чи не виявиться страх перед застосуванням Москвою ядерної зброї сильнішим від міжнародних зобов’язань? Тим більше у випадку, коли Росія піде не на пряму окупацію, а на черговий тур гібридної війни – організацію «народного повстання» з появою «ввічливих» убивць без балтійського акценту. Як можна буде не помітити російські війська – нехай навіть без відзнак – у Латвії чи Естонії? Але ж Захід примудряється «не помічати» їх в Україні...
У будь-якому випадку зрозуміло, що можливе російське вторгнення в Балтію переведе конфлікт на абсолютно новий рівень, і від реакції на нього цивілізованого світу буде зрозуміло, чи не виявиться Захід залежним від російської агресивної політики як від головного чинника безпеки. Очевидно, що економічних можливостей перемогти в цьому конфлікті у Москви немає. Та й військових теж. Але Путін прагне не до перемоги, а до знищення європейської єдності і цінностей. І для здійснення цієї мети він готовий пожертвувати і економікою своєї країни, і життями мільйонів росіян та їхніх сусідів.
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода
