Київ – Після російської окупації Криму, жителі півострова зіштовхнулися із серйозним порушенням прав людини, йдеться у звіті правозахисної організації Freedom House (Дім свободи), опублікованому в березні 2015 року. У звіті зазначається, що політика дискримінації Кремля спрямована головним чином проти трьох груп – етнічної, релігійної та національної, які не підтримують анексію Криму Росією.
Готуючись до анексії Криму, російські державні медіа запустили кампанію дискредитації всього українського та намагалися викликати страх, що «українські фашисти» загрожують етнічним росіянам на півострові, йдеться у звіті Freedom House, явтором якого є кримський експерт і журналіст Андрій Клименко.
Він зазначає, що починаючи з 26 лютого 2014 року у Криму відбулася низка подій, які й дали старт окупації. До Криму з Краснодарського краю Росії прибули «казаки», далі Росія розгорнула свої війська та озброєння на півострові, включно з військово-десантними бригадами, які взяли під контроль кримські аеропорти. Російські війська почали блокувати українські військові частини та морські бази. До цього були долучені так звані бригади кримської «самооборони», які складалися з кубанських «казаків» та колишніх бійців кримського «Беркуту». Місцева влада Криму і Севастополя була змінена, що й проклало шлях до легітимізації окупації через проведення нелегального референдуму 16 березня 2014 року.
Після цього так званого «референдуму про самовизначення», фактична влада почала змушувати кримчан брати російські паспорти, зазначається у звіті Freedom House. Формально люди могли відмовитися від цього, але практично це було зробити майже нереально. На весь Крим було відкрито лише чотири офіси, де ті, хто бажав залишити українське громадянство, могли написати заяву – у Севастополі, Бахчисараї, Сімферополі і Білогірську. (Дехто змушений був їхати понад 200 кілометрів, щоб потрапити до цього офісу). Пізніше було відкрито ще три додаткові офіси – в Алушті, Ялті та Керчі. Але це відбулося лише 12 квітня – за п’ять днів до закінчення терміну, коли можна було написати відмову від російського громадянства. Експерт наголошує, що той, хто відмовився від російського громадянства чи ще не отримав російський паспорт, має отримати «право на проживання». Причому на весь Крим, де живе 2,4 мільйона населення, таких дозволів на рік може бути видано не більше 5 тисяч. 28 травня 2014 року Державна дума Росії ухвалила закон, який передбачає кримінальну відповідальність за подвійне громадянство. А окупаційна влада Криму заявила, що український паспорт на півострові буде чинним лише до 1 січня 2015 року, після чого власники таких паспортів вважатимуться іноземцями.
Інформаційне гетто Крим
У звіті Freedom House наголошується, що Росія намагається створити в Криму інформаційне гетто. Відразу після окупації, Москва почала вживати заходів задля заміни українських інтернет-провайдерів і мобільних операторів на російські, а доступ до українського телебачення почав блокуватися.
Ще перед анексією півострова, 25 грудня 2013 року, до Кримінального кодексу Росії були внесені поправки, які набули чинності 9 травня 2014 року. Згідно з цими змінами, публічні заклики до «дій, спрямованих проти територіальної цілісності Росії», вважаються забороненими.
Після окупації півострова фактична влада змусила кримські ЗМІ перереєстровуватися. Як результат, наголошують правозахисники, незалежним медіа просто відмовили в отриманні ліцензій. Також під цей тиск потрапили й онлайн-медіа, яким згідно з українським законодавством не потрібна була реєстрація, а російське вимагало цього.
Багато ЗМІ та неурядових організацій, які не погоджувалися з анексією Криму, змушені були залишити територію півострова
У цій ситуації багато ЗМІ та неурядових організацій, які не погоджувалися з анексією Криму, змушені були залишити територію півострова, зазначають у Freedom House. Йдеться, зокрема, про «Центр журналістських розслідувань», «События Крыма», «Черноморские новости», а також «Чорноморську телерадіокомпанію». А доступ до українських сайтів у Криму був відрізаний.
У «тримовному» Криму всі школи одномовні
У звіті звертають увагу, що у перші ж дні окупації Російська Федерація організувала кампанію щодо фізичного тиску та кримінального переслідування нелояльних груп і всіх, хто виступав проти анексії Криму. Під це підпали етнічні українські, кримськотатарські та інші групи, які висловлювали проукраїнську позицію, включаючи представників Української православної Церкви Київського патріархату, євреїв, емігрантів з Польщі, Білорусі та країн Балтії.
Навесні минулого року, представники освіти Криму заявили, що українська мова та література у школах вивчатиметься лише як факультативний предмет. Тим часом кількість уроків російської мови та літератури подвоїлася, також збільшилася кількість годин вивчення російської історії та географії.
9 жовтня 2014 року так званий «міністр освіти» Криму Наталія Гончарова заявила, що попит на навчання українською на півострові різко впав. Відтак у Криму була закрита єдина із 600 школа з українською мовою викладання. У Freedom House наголошують, що це не лише залишило без робити вчителів української мови в Криму, але й забрало можливість вчитися українською у дітей, які після закінчення школи планують вступати до українських університетів.
«Інші» релігії під тиском
Під тиск Кремля у Криму також потрапили представники релігійних груп, які підтримували Євромайдан і виступали проти анексії Криму. Ще на початку окупації півострова п’ять священиків Української греко-католицької церкви у Криму почали отримувати погрози. У березні 2014 роки трьох священиків – із Севастополя, Ялти і Євпаторії викрали, але потім відпустили. Одного з них, Миколу Квича, допитували представники кримської «самооборони», а представники російських спецслужб звинуватили його в екстремізмі.
Через небажання лідерів кримських татар визнавати фактичну владу, їм був заборонений в’їзд на півострів, вшанування знакових для кримських татар дат скасовувалося, а кримськотатарські медіа фактично опинилися під цензурою
Експерт Freedom House зауважує, що особлива уваги російських спецслужб була прикута до представників кримськотатарської спільноти. Через небажання лідерів кримських татар визнавати фактичну владу, їм був заборонений в’їзд на півострів, вшанування знакових для кримських татар дат скасовувалося, а кримськотатарські медіа фактично опинилися під цензурою.
Нетитульні нації
Перший знак, що права кримських татар утискатимуться, з’явився ще 15 березня 2015 року, вважають у Freedom House. Йдеться про вбивство кримськотатарського активіста Решата Аметова, тіло якого знайшли за 2 тижні після того, як він брав участь у мітингу під стінами кримського парламенту.
21 квітня минулого року представники так званої «сомооборони» прибули до приміщення Меджлісу кримськотатарського народу в Сімферополі і зняли український прапор, який повішали за 2 дні до цього. Схожий випадок, але рейд влаштовували вже російські спецслужби, відбувся всередині вересня. Після цього російські спецслужби влаштували рейди в будинки кримськотатарських активістів, Меджліс і кримськотатарську газету.
У квітні лідера кримськотатарського народу Мустафу Джемілєва не пустили до Криму. А проти активістів, які зустрічали свого лідера на кордоні Криму з континентальною Україною, були порушені кримінальні справи. Так званий «генпрокурор» Криму Наталія Поклонська пригрозила заборонити Меджліс через «екстремізм».
У звіті Freedom House підсумовують, що після окупації Криму, утисків російської та фактичної кримської влади зазнала низка активістів. Йдеться як про представників кримськотатарської спільноти, так і української, а також про журналістів і громадських активістів.
