Севастополь – Нещодавня спонтанна хвиля «націоналізації» двох підприємств Севастополя залишила неоднозначне враження у представників практично всіх верств міського населення: від політиків і чиновників – до громадських активістів та представників промислової галузі. Городяни мали найрізноманітніші почуття: від щирої радості до розчарування.
Влада «Республіки Крим», як відомо, ще минулої п'ятниці відрапортувала про успішне завершення «націоналізації» або, простіше кажучи, експропріації чужого майна. У Севастополі ситуація з цим не настільки однозначна. Оскільки всім відомий «план 35-ти» (перелік з 35 підприємств, що підлягають «націоналізації» – прим. ред.) так і не був виконаний. По суті, з наміченої кількості підприємств і установ міський «уряд» експропріював лише два. Про те, що завадило владі здійснити задумане у встановлений термін, можна лише здогадуватися. У будь-якому випадку представники місцевого бізнесу поки зітхнули з полегшенням. «Націоналізація закінчилася, і слава Богу! Що буде далі, невідомо. Якщо щось і трапиться, ми постараємося відреагувати, залежно від обставин», – сказав у коментарі для Крим.Реалії один із представників Інкерманського заводу марочних вин.
Проте розслаблятися місцевим бізнесменам, судячи з усього, поки рано. У вівторок, 3 березня, представник «губернатора» Севастополя в міських «законодавчих зборах» Олександр Свєчников, відповідаючи на запитання журналістів щодо подальшої долі не «націоналізованих» об'єктів, повідомив, що цей процес триватиме й далі. За його словами, до кожного підприємства підійдуть «індивідуально», зокрема із залученням правоохоронних органів. Як саме в Севастополі «залучаються» правоохоронці – давно відомо. У всіх ще на слуху експропріація севастопольського майна української телекомунікаційної групи Vega Telecom.
Ще до ухвалення «урядом» Севастополя рішення про «націоналізацію» Севастопольського морського заводу і Конструкторського бюро Радіозв'язку деякі депутати «законодавчих зборів» говорили про те, що в країні існує безліч способів, грубо кажучи, «легально віджати» те чи інше підприємство у його законного власника. Зокрема, вони пропонували застосовувати норму про «несумлінного власника» щодо установ, власниками яких є жителі континентальної України.
Крим.Реалії вирішили з'ясувати настрої севастопольських промисловців, які працюють на заводах і фабриках, що входять до «плану 35-ти», але все ще не були експропрійовані державою.
Від «націоналізації» до цивілізації
Як преамбулу необхідно навести думку голови кримського осередку партії «Комуністи Росії» Леоніда Грача, який у коментарі для Крим.Реалії повідомив, що «націоналізацію» у Севастополі необхідно продовжувати. «Ми маємо справу з містом, де перебуває безліч стратегічно важливих заводів та інших установ, діяльність і продукція яких має загальнодержавний розмах. Власники більшості з них перебувають за межами Російської Федерації, отже, вони не повинні і не мають права впливати на державну політику в галузі розвитку промисловості», – переконаний Грач.
За словами політика, питання переходу заводів і фабрик у державну власність необхідно вивести на цивілізований рівень. Інакше кажучи, рішення про «націоналізацію» має ухвалювати судова гілка державної влади, а не законодавча чи виконавча. На думку Грача, такий підхід до зазначеного питання помітно ускладнить українським та іншим іноземним власникам можливість повернення їхньої власності.
Не всі працівники галузевої промисловості Севастополя поділяють думку комуніста. При спілкуванні з кореспондентом Крим.Реалії більшість представників севастопольських підприємств зізналися, що з побоюванням очікують «націоналізації» і що їх лякає невідомість.
Так, представник Севастопольського приладобудівного заводу «Парус» на умовах анонімності сказав, що він не бачить причин для «націоналізації» заводу, оскільки підприємство працювало і продовжує працювати в штатному режимі, не допускаючи якихось порушень чинного російського законодавства.
«Я не бачу причин для націоналізації «Парусу». Ми справно платимо зарплату своїм робітникам і адміністративним службовцям, у нас немає заборгованостей перед державою, ми продовжуємо працювати на тому ж рівні, що й раніше. Взагалі, будь-яким чином співвідносити промисловість і політику вельми некоректно, оскільки за останній десяток років роботи розмови про юридичні метаморфози на заводі ходили постійно. Ви ж розумієте, одні йдуть, інші приходять, а ми як працювали, так і продовжуємо сумлінно виконувати покладені на себе обов'язки і при цьому змушені залишатися аполітичними», – наголосив співробітник заводу «Парус».
Турбота українських інвесторів
З великим песимізмом говорить про потенційну «націоналізацію» і представник дирекції Севастопольського заводу напоїв. Він зазначив, що у підприємства є свій власник та інвестор – корпорація «Оболонь», яка вкладала гроші в розвиток заводу упродовж багатьох років. «Я не можу сказати, що у нас зараз все ідеально, але київські інвестори нам всіляко допомагають, – сказав наш співрозмовник на умовах анонімності. – Проблеми, звичайно, є, але ж вони здебільшого виникли протягом останнього року і спочатку мали політичне забарвлення. І все одно, незважаючи на всі труднощі, ми відчуваємо себе досить впевнено. А чи готова держава в нас вкладати такі ж матеріальні кошти, як це робить «Оболонь»? Чи готова вона спонсорувати наш розвиток? Чи готова вона підвищувати заробітну плату нашим працівникам до того рівня, який би відповідав нинішній російській політиці ціноутворення? Особисто я сумніваюся».
Представник дирекції Севастопольського заводу напоїв зазначив, що «обіцяти і будувати райдужні перспективи може хто завгодно, а от надати якісь гарантії співробітникам підприємства і всіляко їх стимулювати – це вже завдання складніше». «Тому без гарантій ні про які однозначні «за» чи «проти» мови бути не може», – підсумував співробітник заводу напоїв.
Такої ж точки зору дотримується представник Балаклавського судноремонтного заводу «Металіст», який у коментарі для Крим.Реалії повідомив, що зараз колектив заводу стурбований динамікою подій, що відбуваються, тому складно говорити про однозначну думку на користь прийняття або неприйняття «націоналізації».
«Заробітна плата робітників та іншого персоналу залишилися на колишньому рівні, при тому, що ціни стали просто захмарними. Пропорційності немає ніякої. Але, незважаючи на це, ми знаємо, що у нас є інвестор, завдяки якому ми не будемо кинуті напризволяще», – зазначив наш співрозмовник. За його словами, коли говорять про «націоналізацію» заводу, в першу чергу, мають на увазі «колосальне держзамовлення, підвищення зарплат і збільшення кількості робочих місць». «Але ж ніхто навіть не намагається поглянути на зворотний бік медалі: а що, якщо всіх просто звільнять? Всіх: одним документом, одним підписом, як націоналізували, так і звільнять. Що буде тоді? Прояв подібної недблості у таких важливих питаннях особисто для мене тотожний неприпустимій помилці, яка може в будь-який момент підставити ногу», – підсумував співробітник заводу «Металіст».
Нагадаємо, «уряд» Севастополя раніше ухвалив рішення про «націоналізацію» Севастопольського морського заводу і Конструкторського бюро Радіозв'язку. Необхідність вживання таких заходів міська влада пояснила наміром створити «умови для функціонування міських підприємств».
