Сімферополь – Під виглядом постачання своєї окупованої території український бізнес заробляє на обхідних поставках продуктів харчування до Росії і в сепаратистські «республіки» на сході країни.
Наприкінці минулого року Україна ввела транспортну блокаду окупованого Криму, припинивши пасажирське залізничне і автобусне сполучення з півостровом. Однак такий захід виглядав дивно на тлі вантажного сполучення, яке не припинялося. Критики цілком справедливо вказували на те, що від транспортних проблем страждають, перш за все, прості люди, що мають родичів з іншого боку кордону. Тоді як комерсантам ніхто не перешкоджає заробляти гроші на постачанні вже втраченої частини території України.
Критики цілком справедливо вказували на те, що від транспортних проблем страждають, перш за все, прості люди, що мають родичів з іншого боку кордону
Інші, навпаки, говорили, що продовження постачання продовольства до Криму вкрай важливе як для підтримки господарських зв'язків між українськими та кримськими суб'єктами, так і для блага місцевого населення, що зберігає можливість купувати більш дешеві та якісні українські товари. Мовляв, кримчани – наші громадяни, так навіщо позбавляти їх українських продуктів?
Втім, судячи з усього, постачальники все ж таки більше дбають про особисту користь, ніж про купівельну спроможність кримчан. Тим паче, що більша частина ввезених до Криму з України продуктів на півострові довго не затримується. Сьогодні окупована територія стала зручною транзитною зоною для переправлення українського продовольства в регіони материкової Росії й навіть, можливо, в зону конфлікту на Донбасі.
Блокада бізнесу не перешкода
За зізнанням кримської влади, горезвісна транспортна блокада найменше позначилася на вантажних перевезеннях. «Транспортної блокади в плані постачання продукції немає. Продукція йде, проблем немає», – коментував незабаром після припинення пасажирського сполучення «міністр» сільського господарства Криму Віталій Поліщук (цитується за РІА Новини).
На початку лютого кримське управління Россільгоспнагляду повідомляло, що потік продуктів і сільськогосподарської сировини з України не те, що не зменшився, а навіть відчутно зріс
Причому, це стосується не тільки періоду початку «блокади», що можна було б списати на інерційність бізнесу або виконання раніше укладених контрактів. На початку лютого кримське управління Россільгоспнагляду повідомляло, що потік продуктів і сільськогосподарської сировини з України не те що не зменшився, а навіть відчутно зріс. Так, за перший тиждень місяця обсяг ввезеної продукції зріс удвічі до 23 945 тонн.
За інформацією «Центру журналістських розслідувань», від початку дії в Україні закону про вільну економічну зону «Крим» (з 27 вересня 2014 року) товари на півострів постачали 1862 українських підприємства. При цьому загальна вартість поставок до кінця минулого року склала 288,3 млн доларів США. Найбільша питома вага припала на молочну продукцію (22,9 млн доларів), алкогольні та безалкогольні напої (15,6 млн доларів).
Для порівняння: з Криму в Україну за цей же період ввезли товарів на 20 млн доларів, або в 14 разів менше. В основному, йдеться про непродовольчі товари.
Можна прогодувати п'ять Кримів
Як підрахували в організації «Майдан закордонних справ», яка ретельно стежить за порушенням економічного режиму анексованої території, всього від початку дії закону про вільну економічну зону «Крим» і до кінця минулого року з України завезли на півострів 1,3 млн тонн продовольства. За словами керівника організації Богдана Яременка, якщо уявити, що кожен кримчанин з'їдає в день кіло продуктів і не брати до уваги власне виробництво в Криму, то виходить, що за цей час на півострові спожито близько 250 тис. тонн їжі. Різниця в більш ніж мільйон тонн, на думку громадського діяча, вивозиться з Криму в Росію і на Донбас.
«Забуваємо, що якесь власне виробництво є і в Криму – отримуємо питання: куди поділася різниця в 1,05 млн тонн продовольства, завезеного в Крим з материковї України? – Написав Яременко у своєму Facebook. – Наші варіанти відповіді: частина, з урахуванням того, що Крим є вільною економічною зоною і за російським законодавством, в обхід оподаткування (і українського, і російського) потрапляє на материкову Росію. Ще частина (невелика) використовується для годування російської армії в Криму (це такі люди, з ядерною зброєю, які повинні вбити всіх нас десь незабаром). І ще частина (більша) або через материкову Росію, або іншими шляхами, потрапляє на Донбас терористам (це такі нелюди, які щодня вбивають українців, хоча насправді їм все одно кого вбивати). Ось така математика з політикою». За його словами, аналогічна картина – і з непродовольчими товарами.
Ситуацію, що склалася, Яременко називає наслідком лобістського закону про вільну зону в Криму, на авторах якого, за його словами, також лежить провина в загибелі українських солдатів на сході країни. «Будемо терпіти далі й годувати окупантів і вбивць?» – запитує громадський активіст.
Той факт, що після доставки в Крим українські продукти тут же переправляються за його межі, підтверджують і місцеві жителі. Як повідомляють підприємці сімферопольського оптового ринку «Привоз», великотоннажні вантажівки з сільськогосподарською продукцією з України прямо на трасі поблизу Сімферополя перевантажують продукти в фури з російськими номерами. «У той час, коли у легального бізнесу зруйновані зв'язки, спостерігаються перебої в постачанні продуктів, а ціни ростуть, через територію Криму транзитом йдуть до Росії тисячі тонн нелегальних продуктів», – розповіли підприємці «Центру журналістських розслідувань».
За словами очевидців, подібні перевантажувальні пункти організовані також поблизу Джанкоя і на території Сімферопольської нафтобази (12-й кілометр траси Сімферополь – Джанкой).
Подібна схема вигідна всім сторонам. Росія ввозить українські продукти під виглядом кримських, що знімає питання про можливі санкції та ввізні мита. Українські ж постачальники знімають з себе будь-яку моральну відповідальність – адже де-юре вони постачають не країну-агресора і не терористів, а наших же співвітчизників, які лише опинилися на окупованій території волею долі. А державні структури обох країн дивляться на ситуацію крізь пальці, даючи заробити своїм комерційним структурам. Як кажуть, нічого особистого – тільки бізнес.
