Севастополь – Споконвіку Балаклава була обителлю севастопольського риболовецького господарства. Рибний промисел, ведений в однойменній бухті, диктував умови риботоргівлі на території Кримського півострова і навіть за його межами. Кафе та ресторани, якими усипана набережна у Балаклаві, постійно надавали своїм відвідувачам асортимент свіжовиловленої риби. Останнім часом місцеві рибалки все частіше стали нарікати на те, що риби, навіть сезонної, в Балаклавській бухті стало набагато менше. Існує безліч версій щодо причин і передумов такого убогого промислу, кожна з яких, на перший погляд, має своє фактичне підґрунтя.
Кореспонденту Крим.Реалії вдалося зв'язатися з представником Федерації риболовного спорту Севастополя, який на умовах анонімності повідомив, що зменшення кількості риби і, як наслідок, погіршення лову не мають якоїсь однієї причини. За словами рибалки, відсутність кефалі, якою Балаклавська бухта рясніла в усі часи, могло стати наслідком розпочатого з 1-го січня цього року централізованого промислового вилову риби.
«Зараз нинішнє керівництво міста займається відродженням риболовецьких радгоспів, які володіють більшим матеріальним ресурсом, ніж окремо взятий рибалка, що виходить в море на власному ялі», – говорить представник Федерації риболовного спорту.
Водночас, за словами рибалки, багато стали говорити про порушення нормативів, що стосуються відстані вилову риби, з боку риболовецьких господарств і радгоспів. «За законом, промисловий вилов риби має здійснюватися на певній відстані від берега. Я зараз не можу назвати точні цифри, проте там вельми пристойний кілометраж. Що відбувається насправді: коли починається сезон лову тієї чи іншої риби, вони рибалять біля самого берега. Багато людей були неодноразовими свідками подібних інцидентів», – зазначив наш співрозмовник. За його словами, подейкують також, що промисловці використовують донні трали, які руйнують всю екосистему прибережного дна. Відповідно, рибі нічим годуватися в бухті, й вона йде на глибину.
Ще однією причиною рибного дефіциту, як вважає представник Федерації риболовного спорту, є промисловий видобуток піску на мисі Фіолент. За його словами, севастопольські громадські активісти неодноразово говорили, що залишковий викид виробництва утворює в морському дні своєрідні ями, в яких під впливом деяких біохімічних реакцій починається процес гниття водоростей та інших донних організмів, що теж є причиною зменшення кількості риби.
«Служиві» браконьєри
«Також не можна забувати й про браконьєрство, – продовжує рибалка. – Воно, звичайно, зараз не настільки масове, як це було років 10-15 тому, проте ловля риби за допомогою заборонених засобів вилову як і раніше має місце», – наголосив севастопольський рибалка.
Разом із тим він зазначив, що контроль за браконьєрами останнім часом посилився – «перевірки йдуть, що називається, повним ходом, проте браконьєрство – це такий феномен, як і корупція: його навряд чи можна повністю викоренити».
Співрозмовник Крим.Реалії акцентував увагу на такому виді забороненого лову, як централізований світловий удар, за якого в зоні ураження виявляються цілі косяки кефалі або окуня.
«Таким «промислом» можуть займатися і люди, що перебувають на службі, бо світловий промінь, яким необхідно «бити» у воду, має бути надзвичайно потужним. Такі ліхтарі не по кишені середньостатистичному мешканцю. Я не хочу нікого звинувачувати, бо за руку ні я, ні мої знайомі нікого не ловили, тим не менш, ви розумієте, що на кожному кораблі є начальник, заступник та інші адміністративні особи, які можуть недогледіти, не впізнати, закрити очі або мовчки схвалити», – сказав представник Федерації риболовного спорту.
Рибак додав, що відсутність в бухті риби може бути прямо пов'язана також зі зменшенням поголів'я дельфінів-афалін: «Всім відомо, що в Чорному морі зараз спостерігається криза чисельності афалін. У Севастополі дуже часто можна було бачити, як зграї дельфінів, полюючи, ганяли косяки кефалі, внаслідок чого риба заходила в бухту. Для великих афалін тут надто тісно. Зараз дельфінів стало на кілька порядків менше, відповідно, риба живиться в безпеці й у відкритому морі», – вважає наш співрозмовник.
Представник Федерації риболовного спорту також розповів, що на території Севастопольської та Балаклавської бухт вже траплялися прецеденти зникнення різних видів риб. «Минулого року, наприклад, незрозуміло куди пропав оселедець. Ситуація була аналогічна: і причину шукати намагалися, і звинувачувати когось, проте так нічого і не з'ясували. Це за тієї умови, що два роки тому в сезон лову оселедця його було надміру багато», – підсумував рибалка.
Каналізаційні рекорди
Кореспондент Крим.Реалії попросив висловити експертну думку, щодо сформованого в бухті «рибного колапсу» еколога, голову Громадської екологічної ради міста Севастополя Маргариту Литвиненко.
Експерт погодилася з вищевикладеними фактами, додавши, що видобуток піску на узбережжі Криму і Севастополя набув характеру пандемії, яку екологам не вдається «вилікувати» вже не перший рік.
«Не так давно, завдяки активній позиції місцевих екологів, нам вдалося закрити кілька підприємств з видобутку піску, однак на цих же місцях з'явилися нові «видобувачі». Зокрема, зараз активно видобувається пісок на озері Донузлав. І, незважаючи на віддаленість озера від Севастопольської бухти, течією все одно заносить в прибережні води відходи, кількість яких є достатньою, щоб завдати серйозної шкоди підводному мікроклімату», – нарікає Литвиненко.
Еколог також повідомила, що Севастополь є містом-рекордсменом за обсягами викидів в море стічних вод і відходів: «Практично вся місцева каналізація в результаті потрапляє в море. Я вважаю, що, навіть якщо знехтувати усіма попередніми аргументами, цього б вистачило для того, щоб ми зараз спостерігали поступове зникнення сезонних видів риби», – підсумувала Литвиненко.
Балаклавська бухта – одна з бухт, розташованих в межах адміністративної території міста Севастополя. На берегах бухти розташована Балаклава – древнє місто, що є нині районом Севастополя.
