Майже весь цей рік Кримський півострів прожив під окупацією держави, влада якої може служити живою ілюстрацією відсутності професіоналізму як такого. Можливо, для тих кримчан, хто підтримував російську анексію півострова, це була не окупація, а «відновлення справедливості». Звичайна людина, власне, не зобов’язана замислюватися над питаннями водопостачання, електроенергії, транспортного сполучення. Це – завдання політиків. І виявилося, що серед людей, що ухвалювали рішення про окупацію Криму, не знайшлося нікого, хто задумався б про наслідки. Це символічно. 35 років тому, коли члени політбюро ЦК КПРС ухвалили аналогічне рішення про окупацію Афганістану, серед них теж не виявилося нікого, хто задумався б про наслідки.
Хіба в Москві не знали, що Крим практично повністю залежить від поставок дніпровської води і його окупація – крах сільського господарства півострова? Хіба в Москві не знали, що Крим практично повністю залежить від поставок електроенергії з України, і якщо в Києві вирішать відмовитися від поставок – півострів зануриться у пітьму? Хіба в Москві не знали, що Крим повністю пов’язаний транспортним сполученням з материком через Україну і знищення цього – крах всієї інфраструктури півострова? Хіба в Москві не знали, що Крим живе українськими продуктами, українськими товарами, українськими курортниками – і нічим більше? Хіба в Москві не розуміли, що окупація Криму призведе до краху інвестиційних проектів, фактичного знищення міжнародної банківської системи, маргіналізації території? Про що вони там взагалі думали?
Єдиний важіль, яким Москва може тиснути на Київ, змушуючи його продовжувати життєзабезпечення окупованої території – це війна. Але Росії, чиї сили надламані економічними санкціями, падінням ціни на нафту, крахом національної валюти і передчуттям близької біди, вже не до війни. А це означає, що шлях через Перекоп вже дуже скоро буде перекритий – аж до закінчення анексії. І мова йде не тільки про транспортні перевезення, а й про вантажі – рано чи пізно припиняться і вони. Буде дивно, якщо Україна, яка лобіює відмову від заходів у кримські порти чужих судів, сама буде відправляти в Крим фури. Так що зникнення українських продуктів – справа часу. І дарма кримський Квислінг пропонує своїм прихильникам терпіти, сподіваючись на допомогу Росії – Росія Криму не допоможе. А ось Україна своїм патріотам – допоможе, тому що тільки точний економічний удар може продемонструвати неспроможність окупаційного управління Кримом.
А Керченська переправа? Що ж, вона залишиться наочним підтвердженням вбивства географії одним недалекоглядним, самовдоволеним і малоосвіченим політиком із Москви. Ця людина перетворила півострів в острів і тепер два мільйони жителів нещасної землі залежать від штормів, поромів, пропускної здатності переправи – всього того, про що вони раніше і не підозрювали. Уже ясно, що ніякого моста через протоку не буде – і кримчанам доведеться жити на своєму «острові» рівно до того дня, коли нахабний дурний здоровань забереться з чужої квартири, а господар відремонтує в своєму будинку світло, воду, привезе їжу і влаштує свято визволення.
Але під ялинкою, яку загарбник привіз із Вологди, може бути тільки темне свято.
Віталій Портников, київський журналіст, оглядач Крим.Реалії.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
