Валентині Матвієнко не дають спокою лаври Герострата. Мадам, диригувала засіданням Ради Федерації, на якому було ухвалене злочинне рішення про дозвіл президентові Росії вводити війська в чужу країну, тепер зважилася покерувати минулим. Верхня палата російського парламенту намірилася переписати історію, «скасувавши» рішення Політбюро ЦК КПРС і Верховної Ради СРСР про передачу Кримської області з РРФСР в УРСР.
Такого роду спіритичний сеанс може викликати тільки здивування. Звичайно, ніхто з нас не сумнівається, що всі важливі – і навіть не дуже важливі – рішення в Радянському Союзі ухвалювалися на політбюро, а потім оформлялися відповідно до тодішнього законодавства. Саме так було і у випадку з Кримом: відповідні засідання президій Верховних Рад РРФСР і УРСР, прохання, згода, нарешті – сесія Верховної Ради РРФСР, на якій – в повній відповідності з тодішнім законодавством була змінена Конституція РРФСР і зі статті 14 були виключені Кримська область і Севастополь – конституційною більшістю голосів, між іншим.
Але ясно, що все це – правова фікція, оскільки РРФСР і УРСР ніякими справжніми державами не були і Верховна Рада РРФСР могла би конституційною більшістю навіть Москву з Росії виключити, а Верховна Рада УРСР відмовитися від споконвічно українських земель – що вона, між іншим, не раз робила. І в 1954 році також робила – коли схвалила передачу Росії Таганрога з прилеглими родючими землями в обмін на неживий Крим. Що це означало в роки голоду – а тоді в СРСР все ще був післявоєнний голод – зрозуміє будь-хто.
Завдяки Криму буде створений правовий прецедент, який дозволить куди більш уважно поставитися до території самої Російської Федерації
Справжній правовий зміст мають лише угоди між незалежними державами, якими Росія й Україна стали в 1991 році. І ось тут-то ми побачимо, як Росія не один і не два рази – і в міжнародних документах, і в двосторонніх угодах – визнавала територіальну цілісність України без всякий умов і застережень. Тому ніякого сенсу – крім тупо-пропагандистського – рішення Ради Федерації, якщо воно відбудеться, не матиме.
Але я б хотів, щоб воно відбулося. І ось чому. Завдяки Криму буде створений правовий прецедент, який дозволить куди більш уважно поставитися до території самої Російської Федерації. Один з членів Ради Федерації Ігор Морозов стверджує, що рішення радянської влади було втілене в життя без референдуму, який нібито передбачався Конституцією СРСР. Це – неправда. Згідно з Конституцією СРСР 1936 року (стаття 14) саме Верховна Рада СРСР мала право затверджувати зміну кордонів між союзними республіками – їй були делеговані такі повноваження.
Але нехай Рада Федерації ухвалить відповідний закон. І тоді ми будемо мати повне право поцікавитися – а хіба на великих територіях України та Білорусі, які були відторгнуті владою СРСР на користь Росії, проводилися референдуми? Хіба в Таганрозі проводився референдум? Хіба у Виборзі – коли він був відірваний від союзної республіки – Карело-Фінської РСР – і переданий до складу Росії – проводився референдум? Хіба в самій Карело-Фінській РСР – коли вона була перетворена в Карельську АРСР і передана до складу РРФСР – проводився референдум? Адже на момент ліквідації КФ РСР нічим від РРФСР за конституційним статусом не відрізнялася!
Не виключено, що майбутній територіальний переділ Росії історики коли-небудь назвуть «кримським»
Хіба в Питалівському районі Латвії або в Печорський районі Естонії, які через кілька років після окупації цих країн Радянським Союзом були передані РРФСР, проводилися референдуми? «Не Питалівський район вони отримають, а від мертвого осла вуха!» – це не я сказав, це товариш Путін сказав. Так що ж це, Володимир Володимирович, якщо йдеться про територію, яка була з порушенням усіх мислимих і немислимих законів приєднана до Росії, то – від мертвого осла вуха, а в разі, коли Росія щось анексує, осел раптом оживає і перетворюється в члена Ради Федерації? Отакої!
А як стосовно Тувинської Народної Республіки? Територія цієї незалежної держави, з якою СРСР встановив дипломатичні відносини, була приєднана до РРФСР без будь-якого референдуму – як автономна область! І нічого, совість не мучить?
Так що нехай голосують, скасовують, нехай самі доводять злочинність рішень, які привели до порушення прав мільйонів людей. Позицій Росії щодо Криму це не посилить. А тим росіянам, хто задумається про майбутнє своїх регіонів і правочинності їх перебування у складі Російської Федерації – допоможе, бо створить нову правову базу.
І не виключено, що майбутній територіальний переділ Росії історики коли-небудь назвуть «кримським».
Віталій Портников, київський журналіст, оглядач Крим.Реалії.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
