У вашингтонському Музеї Крігера триває виставка скульпторки Емілі Бжезінські. Мисткиня, яка у широких колах більше відома як дружина впливового політичного аналітика Збігнєва Бжезінські, для поціновувачів сучасного мистецтва в Америці – авторитет. У свої 82 роки вона не лінується брати в руки бензопилу та сокиру й сміливо створювати скульптури, які експонують у багатьох музеях світу. Одна з останніх її робіт присвячена Євромайдану та Україні. Про неї, мистецтво загалом і про те, чому бензопила – не «чоловікових рук справа», Емілі Бжезінські розповіла в ексклюзивному інтерв’ю.
82-річна Емілі Бжезінські кілька десятиліть творить скульптури з дерева. Таку пристрасть до одного й того самого матеріалу вона пояснює вірою в те, що дерева мають душі, а ще любов’ю, яку до них їй прищепив батько. Уродженка Швейцарії, Емілі має чеське коріння. Її родина емігрувала до США під час Другої світової, й саме тут вона, ще зовсім малою, відкрила для себе красу звичайного дерева.
«Мій батько брав мене з собою у дивовижні мандри вздовж каліфорнійського узбережжя до Орегона. Коли я була маленька, то були дикі краї. Це зараз там кожен клаптик землі забудований, а в ті дні ви не знайшли б там бодай однієї споруди. На узбережжі ми збирали стовбури величезних сосен, які річки скидали в море, а воно виштовхувало їх на сушу», – каже Бжезінські.
Вона згадує, як розглядала на соснах дивовижні візерунки, що виточувала в них вода, і вперше замислилася над тим, щоб і самій надавати дереву несподіваної форми. Нині вона має для цього власну майстерню й цілий набір бензопил.
«Інструменти полегшують мені роботу. Вони – дуже велика сила, коли ти знаєш, як їх застосовувати, то це тебе не турбує взагалі. Але якщо бензопилу візьме хтось, наприклад, такий, як мій чоловік, за п’ять хвилин він виснажиться так, що не дай Боже. І все це просто тому, що він не знає, як правильно її тримати, як балансувати нею, коли працюєш зі стовбуром», – каже вона.
Емілі розповідає, що свого майбутнього чоловіка Збігнєва Бжезінські зустріла на вечірці в Гарварді й миттєво вирішила, що той буде непоганою партією для її сусідки по квартирі, але вже за тиждень відчула серцем, що сама стане його дружиною. На попередній виставці «Родинні дерева» вона використала у своїх скульптурах малюнки чоловіка.
«Коли Збігнєв працював у Білому Домі, він мусив відвідувати багато конференцій, і часто вони були довгими й нудними. Він сидів на них, слухав і водночас робив замальовки, які я називаю «бовдурами». Це такі собі беззмістовні ескізи, але вони гарно проявили його характер і творчі здібності, саме тому я використала їх у своїх роботах.
Після розстрілів на Майдані в лютому цього року увагу Емілі привернуло інше зображення. Цього разу в «Нью-Йорк Таймс» вона побачила євромайданівців. На фото не було жодного усміхненого обличчя. Ці погляди будуть в її наступній скульптурі, усвідомила в ту мить Емілі.
«Ось на цих обличчях ми бачимо лише сум. І це така красномовна фотографія, яка показує величезну масу людей, що опинилися в пастці історичної катастрофи. Я створила цю скульптуру, яка називається «Стовбур України», як своєрідний знак, як нагадування, що весь цей жах досі триває і ми не маємо права про це забути».
Скульптура «Стовбур України» стала центральною в нинішній експозиції й привертає до себе основну увагу глядачів, розповідають у Музеї Крігера.
«Емілі є митцем у всіх сенсах цього слова. Ми дуже раді, що на цій виставці є її нові роботи. І саме так тут опинився «Стовбур України». Мене вражає її прив’язаність до дерев. Дивовижним я вважаю і те, як вона вкладає в них новий зміст. При цьому Емілі ніколи не спилює дерева. Вона використовує лиші повалені або висохлі стовбури», – каже директорка Музею Крігера Джуді Ґрінберг.
Емілі Бжезинські обдумує можливість показати скультури з цієї виставки у Нью-Йорку. А якщо знайдуться меценати, то й в Україні. Скульпторка каже, що Україна для неї зовсім не чужа і їй болить все, що там зараз відбувається. І наостанок додає: «Я сподіваюся, що ви знайдете спосіб закінчити цю війну, ваші сусіди перестануть грати в підступні ігри, які вони затіяли, і ви зможете знову жити з ними в мирі»
