У березні-квітні 2014 року на всю Україну зазвучала тема кримських переселенців. І, як думається багатьом, кримчани вже визначилися, хто на чиєму боці, переставши перебиратися на материк. Однак, як з'ясувалося, хвилі кримської «еміграції» тривають.
У першу березневу хвилю кримського переселенчества виїжджали люди, що мають чітку проукраїнську позицію, а також ті, хто боявся за свою безпеку. Тому на материк подалися, насамперед, проукраїнські активісти та журналісти, яким за тоталітарної влади було залишатися небезпечно, та й патріотична позиція не дозволяла перебувати серед російських прапорів.
«Мене просто вернуло від російських окупаційних прапорів навколо. Я – людина, яка виросла і відбулася в Україні. Тому для мене українські прапори – рідні. Коли ми в'їжджали на материк, у мене полилися сльози, бо я побачила нашу символіку, – розповідає переселенка Катерина. – А коли ми прибули на нове місце проживання, то я побачила поруч з українськими ще й прапори Євросоюзу. Це було приголомшливе відчуття, що я – вдома».
Тоді ж на материк подалися і кримські татари, які передбачали ставлення до себе з боку Росії. Серед них – багато представників тих течій ісламу, які в Росії заборонені.
Але все ж більшість людей виїхала, передбачаючи швидку війну, якої, на щастя, не сталося. «Якщо чесно, ми думали, що в Криму стрілятимуть. Про що можна було думати, коли навколо танки й автоматники? Тому і поїхали. Потім зрозуміли, що стріляти не будуть. Але все-таки ми вже прижилися на новому місці і повертатися до Криму передумали», – розповідає Марія, яка переселилася з родиною на материк у березні і навіть встигла продати свою квартиру в Криму.
Але не всі зробили так, як вона. Багато з тих, хто навесні думав, що в Криму почнеться війна, і поїхав тільки з цієї причини, вже повернулися назад. А влітку міграційні потоки зійшли нанівець, і можна було припустити, що всі, хто хотів, уже свій вибір зробили.
Восени з Криму стала бігти молодь, яка не витримала, за її словами, «економічного і політичного ідіотизму», що твориться сьогодні на півострові
Але восени накотилася нова хвиля еміграції. З Криму стала бігти молодь, яка не витримала, за її словами, «економічного і політичного ідіотизму», що твориться сьогодні на півострові. Ці люди прибули на материк наприкінці вересня – початку жовтня. Більшість з них – активна молодь, яка має вищу освіту, і, незважаючи на вік, чималий досвід роботи, а на додачу ще й багату історію подорожей за кордон, найчастіше – до Європи. Варто відзначити, що це здебільшого політично індиферентні люди. Український патріотизм теж зіграв свою роль, але не був для них визначальним фактором. Спочатку ці переселенці думали, що з новою російською дійсністю стерпиться-злюбиться. Але не стерпілося і не полюбилося...
«Зрозуміли, що треба їхати, коли повною мірою відчули на собі всі принади так званого перехідного періоду, – ділиться 25-річна переселенка Ірина. – Коли ні сіло ні впало нам вирубали мобільний зв'язок, і я якось залишилася одна посеред міста без ключів від будинку і без зв'язку з чоловіком. Плюс ціни, нестерпно високі буквально на все. Загалом, ми вирішили виїхати. І не шкодуємо, бо на материку краще. І ціни нижчі, і культура населення вища, ну і відчуваємо себе вдома».
Точних офіційних даних про те, яка кількість людей переїхала на материк восени, немає. Тому що, на відміну від весняної хвилі, вони здебільшого не реєструвалися в державних органах
Точних офіційних даних про те, яка кількість людей переїхала на материк восени, немає. Тому що, на відміну від весняної хвилі, вони здебільшого не реєструвалися в державних органах. Але за кількістю нових осіб, які ходять на зустрічі переселенців, наприклад, у Львові, можу сказати, що їх приблизно 30% від того числа, яке було в березні-квітні.
Говорячи про переселенців з Криму, не можна не провести паралель із хвилями еміграції в Росії та СРСР. Якщо заглиблюватися в історію, то ми згадаємо, що еміграція для цієї країни – не щось надзвичайне, а звичні будні. Таке вже було з мислячими самостійними людьми, як їх називала поетеса Цвєтаєва, «не вписывающимися в окоем».
У першу хвилю (1918-1923 роки) з СРСР виїжджали від більшовицької влади-переможця під час революції. У другу (1941-1945 роки) виїхали і не повернулися ті, кого вигнала війна. Третя хвиля (1948-1990 роки) припала на період «холодної війни», коли з СРСР бігли переважно представники творчої інтелігенції і дисиденти. Під час четвертої хвилі (з 1990-х і донині) з Росії продовжують виїжджати інтелектуали. Це так званий витік мізків, що загрожує повністю знекровити мислячу Росію.
Можна припустити, що і кримських хвиль еміграції теж буде декілька
Можна припустити, що і кримських хвиль еміграції теж буде декілька. Першу, березневу-квітневу, я умовно називаю ідеологічною. Друга, осіння хвиля, це хвиля економічна. Швидше за все, третя хвиля також буде пов'язана з економічними і соціальними незручностями, наприклад, в системі ЖКГ. Приміром, почнеться недолік питної води, пройдуть віялові відключення електроенергії, ціни підвищаться ще більше і досягнуть російського рівня... Але це лише припущення, оскільки можуть виникнути якісь інші проблеми.
А ось наступний фактор, який я назву, спрацює з імовірністю в 90%. Ще одна хвиля переселенчества захлесне материк тоді, коли в Україні закінчиться зима і настане тепла пора року. Зараз багато і хотіли б виїхати з Криму, але бояться замерзнути на материку без російського газу. Коли ж ця проблема буде знята з порядку денного, можна буде висуватися в «подорож».
І, нарешті, можна спрогнозувати ще один сплеск переселенчества. Питання тільки в часі. Коли в Україні вичерпається військовий конфлікт, ті кримчани, які сьогодні хочуть виїхати, але побоюються опинитися у воюючій країні, перестануть боятися Можна припустити, що і кримських хвиль еміграції теж буде декілька і їх більше нічого не стримуватиме. Але коли саме це станеться, залежить від дуже багатьох обставин.
Багато хто ставить собі запитання: чи вигідно правителям Росії, що з Криму масово біжать люди? Я б відповіла на нього однозначно: вигідно
Звичайно ж, усе це не хвилі еміграції в повному сенсі слова. Швидше за все, років через 30 історики об'єднають їх в одну. Але сьогодні, коли ми проживаємо день за днем, кожен з яких рівноцінний року, ми все відчуваємо надто гостро і не можемо подивитися на ситуацію неупрежденним поглядом історика.
Можливо, багато хто ставить собі запитання: чи вигідно правителям Росії, що з Криму масово тікають люди? Я б відповіла на нього однозначно: вигідно. Таким чином без особливих зусиль Путін зачищає територію від нелояльних громадян. Як підсумок, чим менше таких залишиться в Криму, тим для нього краще. Але це стосується тільки середньострокової перспективи. У довгостроковій Росія через цей процес програє. Як і чому, я розповім у своїй наступній публікації.
Настя Дрозд, блогер, кримчанка
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
