Артемій Троїцький: Макаревич слідував інстинкту людяності

Артемій Троїцький – журналіст, музичний критик, автор численних публікацій на соціально-політичні теми і учасник протестного руху розповів Російській службі «Голосу Америки» про те, як він ставиться до звинувачень, що звучать на адресу Андрія Макаревича, який виступив перед біженцями на сході України, а також в цілому оцінив стан російського суспільства.

– Як ви поставилися до тих нападків, з якими деякі російські медіа та діячі культури обрушилися на Андрія Макаревича? Це, по-вашому, щире неприйняття того, що Макаревич зробив, або спроба показати свою підтримку лінії Кремля щодо України?

– Там, як завжди, і те, й інше: з одного боку – підлість, з іншого боку – дурість. Все разом це мазане агресією і жлобством. Дуже негарна історія і подвійно некрасиво, що вона відбувається з такою людиною, як Макаревич, який для країни, для сотень тисяч, а, може, і мільйонів конкретних людей зробив дуже багато хорошого. Адже коли люди говорять «ми виросли на піснях «Машини часу»», це не порожні слова, це насправді так: всі ці пісні - «Битва з дурнями» та «Маріонетки», «Поворот» і «Костер», «Шпак» і «Пока горит свеча»- це гімни покоління, це пісні, які можна порівняти по їх впливу на російських людей з піснями «Бітлз» чи Боба Дилана. Тобто це, умовно кажучи, не Pussy Riot, а дійсно дуже важливий і заслужений чоловік. І те, що величезна кількість народу переметнулася з табору сентиментальних шанувальників в табір обурених інквізиторів ... Не перестає мене дивувати російський народ.

– А як ви ставитеся до того кроку, за який на Макаревича посипалися докори – до його виступу перед біженцями? Наскільки він, по-вашому, правильний і своєчасний?

– Я не думаю, що Андрій сильно рефлексував з цього приводу – правильний крок чи неправильний, своєчасний або несвоєчасне. Я думаю, що він підкорився просто інстинкту людяності. Йому подзвонив чоловік з України, який спеціалізується на всяких благодійних заходах і благородних волонтерських операціях, і запропонував йому це. Якщо совісній людині кажуть: «Заспівайте, будь ласка, для дітей біженців, вони тікали від війни, у них нічого не залишилося, там і сироти є», – по-моєму, будь-який нормальний чоловік скаже «так, звичайно», а як же ще? Я думаю, що у Макаревича був саме такий імпульс.

– Ви людина політично активна, яка брала участь у багатьох мітингах протесту в 2010-2013 роках, тобто, соціально-політичну ситуацію в Росії відстежуєте і робите висновки. Що в цій ситуації змінилося у зв'язку з подіями в Україні?

– Все змінилося дуже сильно в гіршу сторону, змінилося так, що я ці зміни не те що не приймаю – я їх навіть не розумію. Я не розумію, що сталося з народом Російської Федерації! Для мене це загадка. Тобто, загадок, звичайно, дуже багато – для мене завжди було загадкою, як така незначна особистість, як Путін, може мати якийсь успіх і популярність, або як такий жахливий «артист», як Стас Михайлов, може збирати стадіони. І ось це з тієї ж області загадкової російської душі, тобто, я взагалі не розумію, як російські люди змогли водночас уявити всіх українців фашистами і люто їх зненавидіти. Для мене це просто незрозуміло. Причому переконати, як я міг вже неодноразово переконатися, їх неможливо, тобто, це, дійсно, якийсь психоз, реальний психоз. Я взагалі не любитель всяких конспірологічних теорій і розмов про психотропну зброю, але в цьому випадку все настільки дивно і нераціонально, що ввижається якась антиутопічна містика.

– Деякі фахівці, що мають відношення до медіа, кажуть, що, якщо трансляцію ненависті з телебачення прибрати, то у людей ця важка отрута поступово почне з організму виходити і, зрештою, вийде. Ви поділяєте таку точку зору, або навпаки, вважаєте, що всі отруєні вже настільки, що ситуація буде тільки погіршуватися?

– Я думаю, що люди тому так бадьоро відреагували на всю цю телевізійну пропаганду, тому що вони хотіли обманюватися, адже їх не те, щоб довелося якось дуже сильно переконувати. Вони чогось такого хотіли, чогось такого чекали. Зголоднілий за насильством, за чадним божевільним куражем народ все це отримав. І скільки часу він ще буде куражитися, незрозуміло. Тобто, самі ці пропагандисти-телевізійники ... Ось, до речі, проти кого треба було санкції – то застосовувати: проти директорів телеканалів, всяких «Соловйових-Кисельових», тому що я вважаю їх військовими злочинцями і вбивцями. Але вони – просто циніки, тобто, я думаю, що вони робили це все просто виключно з грошово-кар'єрних міркувань, тому ні про що не шкодують, і з грошима у них все в порядку. А ось ті, хто їм всю цю свистопляску замовляв, вони, мені здається, вже про це шкодують, бо розуміють, що народ вже розгойдали всерйоз. І ця розгойдування може вдарити бумерангом. Зараз досить багато пишуть, що коли цих бандитів викинуть, нарешті, з України, дуже може бути, що вони підуть куражитися далі. У мене немає відповідей на багато питань, які поставили останні місяці. Я, звичайно, дуже розчарований тим, у що перетворилася величезна маса росіян.

– Вас не здивувало, що багато з тих, хто приходив на мітинги на Болотній і Сахарова, раптом почали активно радіти діями російської влади і говорити «Крим наш»?

– Мене це здивувало, адже це абсолютно нелогічно. Це, мабуть, говорить про те, що в протестному русі дуже багато людей брали участь з якимись зовсім іншими мотиваціями, ніж, скажімо, я. Мене в даному випадку дивують навіть не такі ідеологічно зашорені люди, як Удальцов, а, скоріше, дивують хіпстери, які раптом стали «кримнашистами». І це я можу пояснити тільки тим, що, мабуть, тим же хіпстерам або якимось іще модникам, мабуть, здалося модним бути великоруським шовіністом.