Росія в Криму створила дивовижне суспільство – панівним соціальним прошарком у ньому стали пенсіонери, держслужбовці, поліція та військові. Тобто непродуктивний клас, нахлібники. Про «самооборону» можна сказати по-іншому – паразити. Такі собі соціальні блохи й глисти. І ці соціальні групи та верстви, будучи панівними, як і вчив Маркс, створюють «надбудову» – ідеї, настрої, практики осмислення реальності.
Що характерне для ідей і настроїв теперішнього кримського суспільства – їх, цих настроїв, химерність і алогічність. Пенсіонери взялися мислити про геополітику, постові – про міжнаціональні питання. Середній клас розгублено мовчить, він відсунутий в бік, що природно: якщо раніше вони, виробники, допомагали своїм бабусям зводити кінці з кінцями, то тут самі чого доброго проситимуть у них в борг – пенсії бабусь стабільні, а це – стабільність доходів – зараз в Криму головне. Що вже їх слухати! Думки пенсіонерів звучать все вагоміше, як же ж – вони годувальники.
Виходить гримуча суміш: маячня Кисельова плюс фантастичні правдоподібні історії, плюс слабке розуміння сучасного життя – така вона, кримська масова свідомість у проявах панівного шару населення – пенсіонерів
Пенсіонери, як відомо, балакучі і люблять пообговорювати чудові речі – досі особисте життя актриси Гурченко чи співака Леонтьєва для них дуже цікаві. І ще вони люблять чутки – більше того, це їх тип мислення – їм треба фантастичне, неперевірюване, але від того в їх очах більш правдоподібне, ніж будь-який документ. Інтернету для кримських пенсіонерів майже немає, вони ним в більшості своїй не користуються, телебачення дивляться кремлівське. Виходить гримуча суміш: маячня Кисельова плюс фантастичні правдоподібні історії, плюс слабке розуміння сучасного життя – така вона, кримська масова свідомість у проявах панівного шару населення – пенсіонерів. Що в головах «самооборони» страшно уявити, але точно вже не менш химерне, а дрібні чиновники зрідка проглядають українські сайти, але, як у них заведено, думок не висловлюють.
При всьому тому відключаються українські оператори мобільного зв'язку. Спілкування з материковими українцями стає складним, але те, що необхідне їх онукам і онучкам, бабусям не так уже й важливе. Нестача перевіреної інформації не біда, коли через похилий вік більше цікавишся фантастичним або тим, що нагадує про минулу молодість.
І при всьому тому – інформаційна війна. Тобто шквали дезінформації та інформаційного сміття. І відключення конкуруючих телеканалів. І знову цунамі з брехні і напівправди. Пенсіонери для цього – відмінна публіка. Ще з радянських часів звиклі довіряти надрукованому в газетах, вони і зараз вірять російському телевізору. Тим більше, що в Росії навчилися фабрикувати переконливі кадри і забезпечувати їх лаконічними або розгорнутими коментарями – брехливими настільки, що це вже стало видом спорту: континентальні українці скоро будуть робити ставки на предмет того, до яких меж цинізму можуть дійти московські телевізійники.
Схоже, зріє в головах пенсіонерів думка, що Путіну дуже важко налагодити в Криму чудесне життя
Що виходить в результаті? Порожні полиці або ліки на аптечній вітрині втридорога не закриєш листом «Кримської правди», роботу не заміниш випуском новин. Схоже, зріє в головах пенсіонерів думка, що Путіну дуже важко налагодити в Криму чудесне життя. Можливо, Путін не так уже цим питанням займається – безтурботним життям в Криму? А ще, напевно, думає такий пенсіонер, у всьому винен Аксьонов. Погано керує.
А ще є Україна, все більш непізнавана. Російська пропаганда грає тут Україні на руку: українці, за її переконанням, жорстокі, керовані Заходом, нестримні, плювати хотіли на Кремль – і тому, в парадоксальному мисленні малоосвічених людей похилого віку – сильні. І вони близько, за Перекопом. А Путін Кримом не дуже-то й займається. А Аксьонов зрадник. А «Правий сектор» накопичує сили і лють, щоб ось вже скоро увірватися до Криму.
Зараз постійно говорять про вироблення позиції щодо Криму, створення відповідних держструктур й іншого. Чому б не почати з виразного і легкодоступного виступу для кримчан, і для пенсіонерів зокрема? Вони повинні мати хоча б якісь аргументи для внутрішніх суперечок, хоча б типу «а Порошенко каже...» Але, звичайно, має йтися про систему державних і недержавних каналів мовлення, про створення інформаційних продуктів – від повністю офіційних до повністю приватних – для кримського споживача. Інтернету для цього зовсім недостатньо, інформація для пенсіонерів має доходити іншим (яким саме?) шляхом. Можливо, і не варто концентруватися на пенсіонерах, але не варто випускати з уваги як їх численність у Криму, так і – див. вище – їх впливовість. Російська пропаганда буксує, її вплив є панівним зараз тільки тому, що вона майже не має протидії та конкурентів.
Зараз в Києві живуть у вигнанні найкращі кримські журналісти, найкращі політичні активісти та політконсультанти. Упевнений, вони з радістю візьмуться за таку роботу – інформувати кримчан про стан справ у Криму, в Україні та й в усьому навколишньому світі. Справа, звичайно, в тому, що на порядку денному зараз Південний схід, але ця проблема, будемо сподіватися, скоро вирішиться. І тоді потрібно буде займатися Кримом, – цього чекає вся країна, кримчани у вигнанні і багато кримчан, які залишилися в окупації.
Андрій Кириллов, кримський оглядач
Думки, викладені у рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
