Російська влада не терпить жодного інакомислення, і тому навіть вільний Інтернет поступово намагаються взяти під контроль. У Росії вже давно не новинка блокування сторінок «ВКонтакті», доступу до незалежних сайтів, зачистка каналів «Ютуб» та коментарів під новинами, а також інші методи боротьби з негативним інформаційним галасом на адресу путінської влади. Тепер така практика стала нормою і в анексованому Криму.
Приблизно з червня кримські користувачі найбільших соціальних мереж «ВКонтакті» і «Фейсбук» почали скаржитися на те, що їхні пости не тільки читають правоохоронні органи Росії, але й препарують на предмет інакомислення. Пізніше вони стають приводом для виклику в ФСБ або ж для бесіди з «дружинниками» «прем'єра» Криму Сергія Аксьонова.
Ні слова в «Фейсбуці»
«Два лоби вломилися до мене в офіс і почали розпитувати про те, чому я в соцмережі висловлюю незадоволення з приводу приєднання Криму до Росії, маю проукраїнську позицію і вивішую прапор України на своєму офісі. Після цього мене переконливо попросили не робити цього, інакше зі мною розберуться», – розповідає власник середнього бізнесу в Криму на умовах анонімності.
Після цього бізнесмен перестав і писати в «Фейсбуці», і вивішувати прапор. Але йому досі страшно за дітей і за бізнес. Швидше за все, говорить він, підсумком стане продаж бізнесу і переїзд на материкову Україну.
Але якщо у «Фейсбуці» поки не почалися масові зачистки коментарів і постів, то в такій мережі, як «Однокласники», ця практика процвітає на всю.
Була б людина, а стаття знайдеться
Одне з найпоширеніших звинувачень на адресу інакодумців – це тероризм. Формулювання досить розмите для того, щоб обиватель у ньому розібрався. Найчастіше споживачі інформації просто вірять на слово російським чиновникам.
У Криму під цю статтю потрапили, наприклад, режисер Олег Сенцов, якого російська влада тримає в ув'язненні, а також його знайомі, зокрема Галина Джикаєва – сімферопольський режисер і колишній художній керівник арт-центру «Карман». Їй надійшов дзвінок з ФСБ із запрошенням на зустріч, де повідомили, що вона проходить у справі Сенцова. Але зовсім не в Сенцові може бути проблема, підозрюють знайомі Галини. Можливо, знайомство з ним – лише привід, щоб натиснути на культурного діяча, який раніше негативно висловлювався з приводу анексії Криму в ЗМІ. Через те, що Джикаєва в Криму є шанованою людиною, до її думки могли дослухатися. А цього російській пропаганді не потрібно, тому і було висунуте безглузде звинувачення, адже формально більше причепитися було ні до чого.
Російська силова машина свого домоглася – Галина Крим залишила. Аналогічний тиск зараз триває на низку інших публічних кримчан, які поки що не покинули півострів.
ЗМІ під забороною
Заборону на відвідування сайту можна обійти нехитрими способами...
Минулий тиждень ознаменувався блокуванням для кримських користувачів таких знакових українських Інтернет-ресурсів, як «Цензор», «Главное» і «Новий регіон». Читачів видань з Криму тепер зустрічає напис «Доступ обмежений за рішенням суду або з інших підстав, встановлених законодавством Російської Федерації». На черзі й інші не згодні з кремлівською позицією ресурси.
«У Криму продовжують згортатися громадські й політичні права. Свобода слова, висловлення думок, зібрань є для кримчан тепер недозволеною розкішшю», – зазначають у цьому зв'язку в Мобільній групі правозахисників в АРК.
Згадані сайти недоступні поки що не в усіх юзерів, а тільки в тих, хто користується послугами певних провайдерів, які погодилися обмежити доступ до того чи іншого ресурсу на вимогу влади. Адже без провайдера чиновники цього зробити не можуть.
До слова, заборону на відвідування сайту можна обійти нехитрими способами. Достатньо тільки ввести в пошуковику фразу «Обійти заборону на відвідування сайтів» або «Блокування сайту в РФ обійти заборону», і ви побачите тисячу й один метод це зробити лише декількома клацаннями мишкою.
Зачищаючи інформаційне поле Криму, російська влада отримує електорат, який хай і незадоволений своїм життям у новій країні, але все ж вважає, що в інших країнах, зокрема в Україні, куди гірше, і тому не намагатиметься щось змінювати і висловлювати протест.
З телебаченням і газетами складніше. У цій сфері інформаційна блокада почалася ще в березні, коли в Криму стали відключати українські телеканали. Далі з півострова пішли декілька газет. Тепер тим, у кого є інтернет, залишається дивитися українське ТБ там. У кого інтернету немає, а це левова частка путінського електорату, вибору не залишається: доводиться задовольнятися російськими телеканалами.
Зачищаючи інформаційне поле Криму, російська влада отримує електорат, який хай і незадоволений своїм життям у новій країні, але все ж вважає, що в інших країнах, зокрема в Україні, куди гірше, і тому не намагатиметься щось змінювати і висловлювати протест. Така практика, як відомо, була в СРСР, а сьогодні її можна зустріти в Північній Кореї та Китаї. Навколо Росії теж поступово створюється свого роду інформаційна залізна завіса, яка не дає поглянути на ту реальність, яку бачить увесь інший світ.
