Тільки наступного тижня стануть зрозумілі контури можливого компромісу, досягнутого між провідними політичними силами країни щодо подальшого функціонування влади. На позачерговому засіданні парламенту 31 липня ми побачимо, чи існує насправді більшість, здатна ухвалювати необхідні державі закони – або ж українські політики так щільно увійшли в передвиборний режим, що не здатні замислитися: яким буде восени держава, в новий парламент якої вони прагнуть?
Цього ж дня парламент розгляне і заяву про відставку прем’єр-міністра Арсенія Яценюка – і, знову-таки, буде зрозуміло, чи вдалося досягти компромісу між провідними політичними силами щодо збереження фігури прем’єра або ж Яценюк остаточно покине уряд.
Компроміс цей простий: поділ відповідальності. Не може бути демократичної відповідальної більшості, в якій одні працюють і пропонують потрібні рішення, а інші зайняті своїм передвиборчим рейтингом. Не може бути демократичної відповідальної більшості, в якій одні намагаються домогтися ухвалення непопулярних законів, а інші домовляються з непопулярними «олігархами».
Рішення про вихід УДАРу та «Свободи» з коаліції передбачало створення саме такої ситуативної більшості, яка не заважатиме цим партіям займатися передвиборчою компанією. Напевно, керівникам майбутніх передвиборчих штабів цих партій такий хід здавався блискучим. Але з точки зору державних інтересів – це груба помилка і демонстрація безвідповідальності. Державі не цікава чиясь красива передвиборча компанія або збільшення кількості прихильників глави держави в парламенті. Державі потрібно вижити.
Відставка прем’єр-міністра повернула його недавніх союзників із пропагандистських небес до політичної реальності. Першим всю серйозність ситуації відчув президент, який заявив про необхідність збереження уряду і прем’єра. Однак звернутися з листом до голови Верховної Ради – це тільки частина намірів. Для того, щоб уряд і прем’єр дійсно були збережені, президент повинен стати активним учасником вироблення «пакту відповідальності», який допоможе основним політичним силам забути про вибори і згадати про державу.
Але і це не відображає всієї складності проблем, з якими ми зіткнулися після розпаду коаліції. Варто згадати, що у «Батьківщини», УДАРу та «Свободи» немає достатньої кількості голосів для ухвалення рішень. Саме тому коаліція була сформована за участю депутатських груп мажоритарників і колишніх «регіоналів». Яка тепер зацікавленість цих попутників у голосуванні за закони? Як і про що з ними домовлятися? І це – не риторичні запитання. Ми повинні розуміти, що механізм ухвалення найважливіших державних рішень зламаний у найвідповідальніший для долі країни момент. І ті, хто його зламав, повинні негайно зайнятися його полагодженням.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
